Автор: Михаил Иванишин
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2017-11-17 12:33:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Проблеми людства

Люди - загаткові істоти, невідомого чогось,
І навіщо ми живемо, ніхто не розуміє..
Але ж прості речі знати, повинен хоч хтось!
Адже, людяність в собі знайти, не кожен зуміє.

Ми забули хто ми є, і для чого потрібні,
Навіть забули, заради чого жити нам!
Ми - наче сіра маса, де всі між собою подібні,
Йдемо не вперед, а назад, де кожен за себе сам..

Сутність людська, не змінилася ні разу,
Жадність і жорстокість, керували людьми.
Отримати всим хочеться, все і відразу,
І до цього нас привчають, ще будучи дітьми..

Коли на людськім шляху, зустрічається біда, незгода і проблема,
Таке відчуття, наче всі чекають на них.
І замість того, щоб розібратися у своїй голові, і своїх ділемах,
Всіх звинувачуємо ми, окрім себе самих.

Одне ми навчилися, дуже добре робити,
За всю історію, людського нашого роду.
Нам би тільки воювати, грабити, вбити!
Через що, зникали цивілізації і цілі народи.

Коли ж людство зрозуміє, що потрібно змінитися?
Коли ж ми почнемо вчитися, на своїх помилках?
За для наших дітей, кращого майбутнього потрібно добитися!
Щоб не потонули наші нащадки, в наших гріхах..

История cоздания стихотворения: