Автор: Василь Никонюк
Тема:Песни
Опубликовано: 2017-05-18 06:20:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чому людей так старість ображає

Летять  роки курличучи у серці
Мов  журавлі  у вирій  відлітають
Летять летять  до осені вони    
Ніхто   весну нам друзі не поверне


Чому дубок  коли весна прийде
Бруньки розпустить, знову із весною
І розквітає і живе в обіймах  він
Як  хочу  бути на дубочка  схожий
Чому людей  так старість  ображає

Щоб жити так в серці завжди весна
І  кров по венах від любові грала
Пройти свій шлях в здоров’ї до кінця
Кує ,  кує  весну кує зозуля
Тоді ніколи старість  не  прийде    
Роки цвісти завжди весною будуть

  Чому дубок  коли весна прийде
Бруньки розпустить, знову із весною
І розквітає і живе в обіймах  він
Як  хочу  бути на дубочка  схожий
Чому людей  так старість  ображає
                           
Життя як  рік пройдеш всі пори року
І радість і печаль пізнаєш все
Щасливий день це з  радістю прожитий
Щаслива ніч в обіймах це життя
А старість, старість це опале листя  
Вже   не посієш  воно  не зійде

История cоздания стихотворения: