Автор: Василь Никонюк
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-20 09:30:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Казали люди

Не вірила ніколи  в  знахарство
А силу   злу  пізнала я  на  собі  
Тебе подруженька забрала полонила
Казали люди вірить не хотіла

             Пр 2р
Летять,  летять мов хмари  сірі дні
Ті чари полонили  не вертають
Найду людей  хай  сіті розірвуть  
Як дим розвіється те чорне знахарство
І ти повернешся де люблять  і  чекають

У дзеркала я свічку запалю
Явись коханий буду  я чекати
А може ти почуєш що  скажу
Згадай, згадай мій так любив ти сміх
Ти говорив  що я твоя перлина
А  зараз  вже не ваблю я тебе
Я дерево що  зрубане під корінь

                 Пр
Надією  думки мої жевріють
Сльоза і біль
Тривожно б’ється серце
Так сумно, сумно сутужно мені
Я виглядаю,  виглядаю тебе
Побачу і на зустріч побіжу
І заспіваю жайвороном в небі

История cоздания стихотворения: