Автор: Елена Цивка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-05-27 23:21:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Затемна встану я - люблю ранкову тишу

Затемна встану я - люблю ранкову тишу;
Ще навіть сойки не пищать в саду.
Росою вмилися піони, - дивовижно...
Усе приводять ночі до ладу.

Втомились цвіркуни, дрімають квіти.
Чарівна мить і спокій на душі.
Невпевнено плеча торкнувся вітер
І, засоромившись, пірнув в кущі.

А над Дніпром такі стоять тумани!
Що тільки глянеш - перехопить дух.
І не тумани наче, а цунамі,
Що лиш на мить свій зупинило рух.

Пір'їнка я; одна серед стихїї, -
Так лоскотно, і страшно водночАс.
Кружляю просто неба без надії
Вхопитися за той єдиний шанс...

Єдиний шанс, як слід життя прожити
У радощах - маленьких і простих;
Ні по зірках холодних ворожити,
Ні по очах, байдужих і пустих.

Затемна встану я - люблю ранкову тишу,
Жоржини цвіт, росу на спориші,
Люблю тебе... любов здіймає вище.
Чому ж мені так боляче, скажи?

История cоздания стихотворения: