Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-08-13 00:33:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
– Мені без тебе ніч така холодна,
мені без тебе день – неначе згас.
– А ти не плач, бо я – твоя безодня.
У ній є все, але немає нас.
– Чому нема?
– Бо, серце, я далеко...
– Далеко – де?
– Не в мене запитай.
– А я – з тобою. В холоді, у спеку.
– А я – один.
– І я самотня вкрай.
Проте живе, навік живе невпинно
моя любов. Ми, любий, не чужі!
– А ти для мене – сяюча перлина,
яку сховав у темряві душі.
История cоздания стихотворения:
2008
Так, Едуарде, спочатку серце просить хоча би трохи відпочить, і тільки потім починає у всі колокола дзвонить. Дякую за вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 15:05:09 |
Да, Саша, жизнь как рулетка - никогда не знаешь, где найдёшь, а где потеряешь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:59:22 |
Щаслива та людина, в душі якої музика звучить. Дякую, Сашо, за оду музикі. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:55:29 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |