Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-21 23:49:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Коли пам’ять гітарними струнами
нагадає забуте «завжди»,
я згадаю, як радісно юною
я мовчазно благала: «Не йди!
Далі буде – прощання вокзалами.
І – ти знаєш – колись – назавжди.
Як багато собі не сказали ми!
І тому я благаю: не йди!
Далі – гірко. Прокляття штормитиме
і колись назавжди розведе.
Нас, розбитих, пустих, розмагнічених,
не мине безкінечності день...»
Та прощання гітарними струнами
розбиває забуте «не йди»
і розходиться метрами, дюймами
по холодній квітневій воді.
История cоздания стихотворения:
2013
Жила - была однажды, Прекрасная ЛЮБОВЬ. Но предали невежды, И лилась ЕЁ кровь. А дальше, воскресала, У всех кто полюбил. Взамен, ни грош не брала, С НЕЙ в счастье каждый жил! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 21:24:32 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Спасибо, Александр. Прелестное стихотворение. Всех благ Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:07:13 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |