Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-06-03 12:16:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Безнадійність давно на престолі –
ти із нею, напевне, на «ти».
Пам'ятаєш ромашкове поле
і моє неосяжне: «Лети»?
Ця любов — без кордонів і тями.
Тільки час розчиняє журбу
і тривогу, прокляту ночами.
Всі слова – споконвічне табу...
Ти пробач, що у серці ромашки –
ті наївні і світлі квітки!
Хто сказав, що кохати не важко,
де у світі усе – навпаки?
І, ховаючи сонячні плями,
я себе руйнувала ущент.
Тільки знаю: запізно й зарано
простягнеш із ромашок букет.
История cоздания стихотворения:
2008
Дуже цікаво вийшло.
Безліч питань, і у
кожного своя відповідь.
Може- не розгнуздати? Важке слово для звучання, але по смислу, то мабуть воно? Якщо я там зрозуміла. Можу помилятися. |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:25:09 |
Поэты точно
экстрималы, На людях ходят без штанов. За отзывы, дают хоть балы, Но к оплеухе будь готов! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 11:19:37 |
Так, швидко летять
роки... Дякую, Світлано, за щемливі спогади! |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:19:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |