Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-07-31 12:46:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
У війни — залізний післясмак.
Заховаєш спогади і зброю,
та війна — назавжди із тобою.
І вуста шепочуть слово «рак»...
Ця війна — у зморшках на чолі,
шрамом закарбована на шиї.
І коли здається: я не вмію,
пам'ять нагадає: ми — змогли.
...Пустота зривалася зі стель
у сльозах малесенького сина,
у тремтінні в пальцях і колінах.
У розраді кожен — фарисей.
Та скажи, хіба це не війна:
без вогню загинули мільйони?..
І немов у посмішку Мадонни
заховався тихий сатана.
Я пізнала, як смакує жах,
що біда — лікується в любові.
Пролунала фраза: «Ви здорові» —
і сховався біль у міражах.
История cоздания стихотворения:
3-4.07.2018
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ". |
Рецензия от: Владимир Роберта 2024-03-28 20:20:20 |
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все. |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-28 20:15:41 |
Мені сподобалось,дякую) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-28 20:11:09 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |