Автор: Марина Мартюшева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-09-28 19:10:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Вже пам’ять – біла. Сни – наждачні..."

Вже пам’ять – біла. Сни – наждачні:
стирають шкіру теплих рук.
І, що б не трапилось, я вдячна
тобі, коханець, ворог, друг,

тобі, о вірносте і зрадо,
за перше «ні» і перше «так»,
за біль, найтяжчий, безпорадний, –
нетлінний порох у вустах.

Не пробачають непробачне.
Не пробачають. Та змогла.
Вже пам’ять – біла. Сни – наждачні.
Ти – будеш далі. Я ж – була.

Вже запорошене волосся
найпершим снігом. Пам’ять – сни…
Лишилось небо при дорозі
в щасливій і гіркій весні.

История cоздания стихотворения:

2009