Я здесь пишу. Зачем? Не знаю... Что этим я хочу сказать? Меня, пожалуй, не признают, но всё-же хочется писать.......

Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-17 18:34:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Початок

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.

Свого народження я не пам'ятаю, як свого народження не пам'ятає ніхто. А народився я в Харкові, у понеділок, 9
квітня 1951 року. Батько зі своїм братом копали в цей весняний день город на ділянці недавно купленого будинку.
Пізніше мені говорили, що в цей день була гроза. І брат батька любив повторювати, що «я Іван Грозний, народився
в Грозу». Але назвали мене Володимиром, по батькові, Георгійовичем.
До дворічного віку у мене була няня. Мама запросила свою знайому бабусю тітку Фросю з Фатежа і вона жила в нашій
родині. Але потім ті маленькі гроші, що їй платили мої батьки вона висилала своїм дітям і саме вони стали яблуком
розбрату. Зрештою тітка Фрося поїхала і мене відправили в дитячий садок.

Перші спогади - як ми з мамою забирали з дитячих ясел мого брата, Олександра. Тоді мені було близько трьох років.
А ще, як мене переводили з молодшої групи дитячого садка до середньої школи. Я тоді заліз під стілець і ховався,
тому що не хотів, щоб мене переводили в іншу групу. Вихователь взяла мене на руки і принесла в середню групу.
Там в кутку кімнати було велике містечко, побудовано з кубиків. Це мене привабило, і вихователь сказала, що ми
будемо грати кубиками. Це був перший обман дорослих, який я пам'ятаю. Кубиками ніхто грати не дозволяв. Для
кого вони стояли, я не розумів, так як грати за два роки, проведених в середній групі, довелось всього один раз. Мій
садок був маленький, на першому поверсі чотириповерхівкі, в районі Держпрому.
Так, як дітям гуляти було ніде, то керівництво садка домовилося з Харківським зоопарком, і ми гуляли на дитячому
майданчику зоопарку. Кожен день ми ходили в зоопарк і дивилися на мавп, козлів, слона та інших мешканців
зоопарку. Мені дуже подобалося там. Я знав кожен куточок зоопарку.
Якось вихователька попросили кожній дитині принести по 50 копійок, щоб купити в зоопарку рибок для живого
куточка в групі. Я сказав мамі, що треба не 50 коп., а 5 коп. Мама вирішила дізнатися у виховательки для чого ці
гроші. Потім вони сміялися, кажучи, що за 5 коп. не можна купити і риб'ячого хвоста.

У садок мене водив батько, і часто бурчав, що я ходжу повільно, а він спізнюється на роботу. Одного разу мені з
братом (а він теж ходив в цей же садок) довелося перейти на цілодобове перебування в садку. Мамі потрібна була
операція, і ми з братом тиждень жили в садку. Як «компенсації» тато купив нам по тістечку - кошику.
Пам'ятаю свою першу образу на «цей світ». Коли мені було 5 років, я образився на гостей, які прийшли до нас на
день народження мого брата і дарували йому подарунки, а я залишився без подарунків. А мені їх дуже хотілося
отримати. Мамі довелося мене втішати.
А ще я пам'ятаю подарунки, які тато привозив з відряджень. Він щомісяця їздив у відрядження на Урал.
Проїжджаючи через Москву він нам купував прекрасні заводні іграшки, такі, як мотоцикл, гіроскоп з літаком і ін.

За розповідями батьків мене хрестили в церкві два рази. У Харкові мене хрестила тітка Фрося, а в Фатеж хрестила
моя бабуся, Просто бабуся не знала, що я хрещений. Думаю, що нічого поганого в цьому немає.

Загалом, у мене було звичайне дитинство, звичайного дитини, що жила в той час в Радянському Союзі. Політика
партії та держави була спрямована на те, щоб ми всі відчували себе єдиним радянським народом. Ніхто і ніде не
підкреслював, що ми живемо в Україні. А перше знайомство з українською мовою для мене відбулося в третьому
класі, коли ми стали вивчати українську мову. Українська мова, який я іноді чув, коли говорили сусіди по вулиці,
сприймалася мною, як «сільська». Пізніше я почав розуміти, що це суржик.

У п'ятдесяті-шістдесяті роки минулого століття, як я зараз розумію, наша сім'я жила досить бідно. У будинку були
тільки залізні ліжка, старий шифоньєр, диван та кілька столів. Пізніше батьки купили комод і розкладне крісло, на
якому спав брат Олександр. До покупки цього крісла йому доводилося спати на розкладачці. Про люстрах на стелі
ми могли тільки мріяти. Лампу закривала звичайна газета. Був випадок, коли вона навіть загорілася. З техніки у нас
був лише радіоприймач «Москвич», який брав радіостанції тільки на СВ і ДВ. Телевізор ми бачили тільки у дядька
Сєви. Свій перший телевізор я зібрав сам із запчастин, які купував в магазині «Юний технік» і на радіоринку. Десь в
70 році батько купив собі приймач ВЕФ-12 і іноді по ньому слухав «ворожі голоси». А мені було цікаво по ньому
ловити західну музику.

Десь, коли мені було близько п'ятдесяти, одна жінка мені сказала, що я доріс до своїх років випадково. З якихось,
відомим їй ознаками, я повинен був померти в три роки. Можна ставитися до цього з іронією, але до четвертого
класу школи я дійсно, дуже сильно хворів. Практично щомісяця у мене було запалення середнього вуха. Часто
двостороннє. До четвертого класу я майже постійно ходив в садок і в школу в хустці. Так, як я не міг нормально
дихати, мені видалили аденоїди. Постійні головні болі і нічні кошмари мучили аж до п'ятого класу. Після четвертого
класу я захворів на скарлатину і одночасно двостороннім запаленням вуха. Мене ледве вилікували. Але, як, не
дивно, наступного разу мої вуха "дали знати про себе" тільки в 42 роки. Але, це вже інша історія ....

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 101

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Смирнов Николя

Владимир Грозный!
Поздравляю с Днём Рождения!
Желаю стабильности Здоровья!
Благополучия!Радости! Любви! Счастья!
Удач! Успехов! Вдохновений!
((*+*))

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2020-04-09 14:55:59

Смирнов Николя

2020-04-09 14:56:47

Владимир Басов

Николя!
Спасибо за пожелания и тёплые слова. И Вам всего доброго.
Будем беречься и не делать глупостей.

2020-04-09 16:45:41

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений