Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-18 15:51:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Павлівка

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.

Район Харкова, в якому ми жили, називався Павлівка. Це в той час був район суцільний одноповерхової забудови, з
одного боку, обмеженою вулицею Клочківській, а з іншого, лівим берегом річки Лопань. Харків завжди «ділився» на
такі мікрорайони, як Павлівка. Поруч були Держпром, Іванівка, Сортування., Олексіївка, Павлово поле. Назви ці, на
мій погляд, відбувалися він сіл, які виникали навколо міста в 17-19 століттях. Потім, вони зливалися з містом, але в
пам'яті людей ця назва зберігалася, хоча ніде офіційно не вживалася.

Наша 106-я школа була єдиною в районі. У ній навчалися всі діти жителів Павлівки і Клочківській. У 50-ті роки всі
такі мікрорайони міста жили кожен своїм життям. Якщо ти зайшов не в свій мікрорайон, то чекай неприємностей. В
хорошому випадку, тебе просто могли прогнати. Ну, а бійки між жителями мікрорайонів були постійними. Найбільше
хлопці з Павлівки билися з хлопцями з Іванівки. Пригадую, як я отримав по зубах в районі Сортировки, тільки за те,
що йшов по березі річки, щоб скупатися в Олексіївському гідропарку.

У 50-х роках вул. Херсонська закінчувалася біля річки Лопань маленьким мостом. За цим мостом, на території всієї
прибережної частини річки була товкучка. Тут люди продавали своє добро, тут же і купували все, що їм треба було
в побуті. Щонеділі на Херсонську, ближче до річки, сходилися інваліди і жебраки з усього міста. У той час по вулиці
дзюрчав струмок, води якого були в основному міськими зливовими стоками. Струмок намив в заплаві річки
маленький острів, де хлопчаки із задоволенням грали в футбол, а здорові дядьки організували майданчик для гри в
карти. Постійно 3-4 групи мужиків грали в очко. Нам, хлопчакам, було цікаво спостерігати за гравцями. Півострів
знесли десь в 1963 році, коли земснаряд поглибив річку, і на місці півострова зробили русло. Були засипані озера,
які були на боці Іванівки. А пізніше на їх місці побудували Рекламний комбінат і фабрику Театрального реквізиту.

Навесні вся Павлівка потопала в вишневому цвіту. Двори були сповнені плодових дерев. А прямо перед нашим
будинком росли величезні, до метра в діаметрі, тополі. Загалом, не центр Харкова, а якесь село. Погано було те, що
міська влада взагалі нічого не робили для благоустрою цієї території. На весь мікрорайон - один телефон і одна
маленька хлібна лавка в Жовтневому лісництві на Бородинівській вулиці. Щоб щось купити, треба було йти на
Клочківську. Правда, за тим, щоб на всіх будинках горіли ліхтарі, міліція стежила. Та й контроль за тим, щоб люди
вивішували державні прапори в дні державних свят, був жорсткий. Одного разу батька міліція навіть оштрафувала,
так, як він забув вивісити прапор.

Ми з братом дружили з хлопцями з сусідніх будинків. Але це тривало лише до 8 класу. У дев'ятому мої пріоритети
різко змінилися, і я став більше спілкуватися зі своїми шкільними друзями. Будинок став просто місцем, де я
ночував.

История cоздания стихотворения: