Я здесь пишу. Зачем? Не знаю... Что этим я хочу сказать? Меня, пожалуй, не признают, но всё-же хочется писать.......

Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-19 13:08:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мої університети

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.

Тут я пишу не про примарних горьковских університетах, а про свої, цілком звичайні навчальні заклади.
Закінчивши ХИРЕ мені весь час хотілося вчитися далі. Вже працюючи в комітеті комсомолу ХЗЕА мені вдалося
вмовити директора заводу Анатолія Петровича Шеха оплатити курси з підготовки до складання кандидатських
іспитів. Ми домовилися з ХИРЕ і організували группу претендентів. Я теж був зарахований в цю группу. Вже через
півроку я сдав кандидатські іспити з філософії та німецької мови. На жаль, майже відразу мене обрали другим
секретарем райкому комсомолу, і про захист дисертації довелося забути.

Але мене не забула зав. кабінетом політосвіти, Н.Д.Воскобойнік. Вона відправила мене на навчання до Університету
марксизму-ленінізму харківського міському партії. Деякі з тих, хто тут навчався, ставилися до навчання «абияк».
Вони були директорами або секретарями парткомів, і їм було не до навчання. Мені ж було дуже цікаво займатися.
Прекрасні викладачі були з політології, історії, психології, соціології та інших предметів. Ці знання я прагнув
використовувати в своїй роботі. Ну, а паралельно з цим я закінчив і обласну комсомольську школу. Мені
пропонували поїхати в Вищу комсомольську школу, до Києва, але я відмовився, т.к у мене на той час народився син
Діма. А залишати дружину з маленькою дитиною мені не хотілося.

В армії вже через три місяці після призову нас зібрали в Ахтубінську на місячні курси. Толку мені від них було мало.
Єдине, що ми отримали - повну картину війни, що почалася в Афганістані.

У 1988 році я вирішив здобути другу вищу освіту, економічну. Мені хотілося закінчити Харківський університет. З
огляду на те, що я працював в райкомі партії, я попросив сприяння у свого колеги з Дзержинського райкому партії.
Він звів мене з деканом економічного факультету. Я здав документи, і мене зарахували на другий курс. Мені тільки
треба було в першому семестрі здати три іспити і одну курсову роботу за перший курс. Вчитися мені дуже
подобалося. Розклад сесій був такий, що мені вдавалося не пропускати заняття. Я старанно ходив на всі
консультації. Всі іспити я здавав без особливих зусиль. Був один інцидент, коли викладач розсердився на мене,
звинувативши мене в тому, що я зробив роботу не самостійно. Довелося на засіданні кафедри доводити свою
правоту. Що я можу сказати: Навчання на заочному відділенні - така ж навчання, як і на стаціонарі. На мій погляд,
взагалі не відрізняється. Я дуже був здивований, що економіка на 70% збігається з фізикою, математикою та іншими
предметами, які я вивчав в ХИРЕ. На врученні дипломів я відкрив очи, що всі випускники не вмістилися в аудиторію,
яку в сесійні дні заповнювалась, в кращому випадку, на 2/3. Видно, що все ж, частина студентів, просто платила за
свою освіту. Деяких я не бачив на заняттях ніколи.
До речі, моє навчання збіглася з періодом, коли існування СРСР добігало кінця. Тепер народних депутатів не
призначали, а обирали. На своїх зустрічах з виборцями кандидати в депутати хизувалися своїми економічними
знаннями. А мені було прикольно писати їм записки з дійсно серйозними економічними питаннями, які часто ставили
їх в незручне становище. Ну, а на зборах партійно-господарського активу району я чітко бачив, хто з виступаючих
директорів знає економіку, а хто просто повторює прописні істини.

Після вручення диплома я розмовляв з зав. кафедрою економіки на предмет захисту дисертації. Однак, призначення
мене начальником відділу відклало і цю затію.

З 1992 року мені випала нагода працювати викладачем в ХАІ. Я читав спецкурс для студентів третього факультету,
брав дипломні проекти. Вже в 1994 році у мене була можливість захистити дисертацію в військовому університеті  
(ХВАІВУ-ХВВКІУ РВ) ім. Крилова М.І., проте перехід на роботу в бізнес не дав здійснитися і цим планам. Подальшу
своє навчання я закинув. Треба було виживати.

Але мої знання, отримані в ХДУ, мені стали в нагоді. Коли я працював в Киргизії, мені довелося робити аналіз роботи
бавовняного заводу. За три тижні, без належного досвіду роботи в бавовняної промисловості, я зробив документ,
про який зам. Бавовняної корпорації по економіці, яка пропрацювала близько двадцяти років в бавовняної
промисловості Узбекистану, сказала, що вона б так добре все не написала.
Загалом, ніяка навчання даремно не пропадає. Вчитися потрібно завжди, постійно переучуватися і намагатися
застосовувати свої знання на практиці. Ну, а я, в останні чотири роки, коли керував своїм підприємством, був і за
директора, і за бухгалтера.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 201

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Геннадий, мои овации Вам и восторг.
Великолепное стихотворение.
Мира Вам, здоровья, добра, творческого вдохновения.
Рецензия от:
Таня Яковенко
2024-03-29 15:44:27
Эдуард, стих на злобу дня. И нельзя даже на миг сомневаться в нашей Победе, это было бы предательством по отношению к нашим павшим героям. Спасибо за стих!
Рецензия от:
Геннадий Ронжин
2024-03-29 15:36:17
Танюшо, мої вітання тобі.
А вірш то який чудовий.
Рада зустрітися знову.
Творчого натхнення тобі, всього найкращого.
Рецензия от:
Таня Яковенко
2024-03-29 15:32:25
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.