Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-20 18:46:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я і театр

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.

Відвідування театру в дитинстві скошували моє «сіре» життя. Я особливо любив ляльковий театр. «Театр юного
глядача» мене в дитинстві ніколи не залучав. Пригадую, як був на «Борисі Годунові» в оперному театрі. Що співали
виконавці - нічого розібрати не міг. У мене завжди була проблема зі сприйняттям тексту пісень. Чи то це проблеми з
моїм слухом, то чи щось інше. Загалом, крім костюмів і красивих декорацій мені нічого не запам'яталося. Пам'ятаю
тільки партію Юродивого, в якій він просив копієчку.

Уже вступивши до інституту, ми з друзями любили ходити по різним концертам. Пригадую наш похід на зірку
болгарської естради Еміля Димитрова. Ми ледве потрапили на концерт в ДК ХЕМЗ, і то, через чорний хід. Квитки в
касах театрів ми брали рідко. В основному, купували їх біля входу в театр, або на концерт. Ходили на все підряд. І
на концерт пересічної групи з якогось обласного центру, і на концерт оркестру Едді Рознера.

Буваючи в Москві та Ленінграді, я в обов'язковому порядку ходив в театр. Любив ходити в Ленінграді в театр
естради, Маріїнський театр, театр Ленінського комсомолу. Одного разу в 1972 році, в Ленінграді, потрапив на
концерт Аркадія Райкіна. Йому дали тоді виступити в ДК Залізничників. Сказати, що купити квиток на його концерт
було складно, це нічого не сказати. Для того, щоб купити квиток мені довелося відійти від ДК метрів на 700 до
трамвайної зупинки, і питати всіх людей підряд. Мені просто пощастило. Йдучи з квитком на концерт повз сотень
ленінградців, охочих купити квиток, мене розбирала гордість, що цей квиток був у мене в руках. Тільки тоді, коли я
додивився його концерт до кінця, я зрозумів, наскільки Райкіна люблять в Ленінграді. Двадцять хвилин після
закінчення концерту ніхто не вийшов із залу. (Крім мене. Я за своєю харківською звичкою побіг в гардероб за
пальто, але побачивши, що нікого навколо немає, повернувся в зал). Це був нескінченний потік оплесків. Таких
оплесків я не чув більше ніколи в своєму житті.
Пам'ятаю Симонову в спектаклі «Місце для куріння» в московському Ленкомі. Був в Кремлівському Палаці з'їздів.
Навіть катаючись на лижах в Мончегорську, сходив на спектакль в місцевий самодіяльний театр.
У 1975 році в Києві в "Жовтневому" побував на рок-опері "Юнона і Авось", де головні ролі виконували А.Асадуллін і
І.Понаровская.

Мені вдалося подивитися виступ Алли Пугачової в її розквіті, коли вона виступаючи в ДК ХЕМЗ на 60-річчя
комсомолу зі сцени заявила, що «не розлучуся з комсомолом, буду вічно з молодим». Я був на концерті Андрія
Миронова в театрі музичної комедії в Харкові, і був здивований його працездатності і відповідальності, коли він після
закінчення концерту став відразу репетирувати  номер який у нього не виходив. Я пам'ятаю, як на святкуванні
ювілею ММЗ їм Ільюшина в концертному залі готелю "Росія" в 1974 році до мене на коліна мало не присів Олександр
Пєсков, а на сцені Едіті П'єсі вручали звання Почесного громадянина Росії. Мені пощастило бути на концерті і в
Московському театрі естради. Арлазаров тоді просив у глядачів гроші, а я переживав, що сиджу на балконі, і не
можу йому передати українські гроші - купони.

Сильне враження на мене справив спектакль «Бюро щастя» в головній ролі тут були Людмила Гурченко, Микола
Фоменко, Олена Свиридова. Те, як зіграла Гурченко, було вище всяких похвал. Зірка! Часто бував на виставах в
Харківському театрі російської драми. Тут мені подобалися вистави за п'єсами Чехова, за мотивами листів Шукшина.
А ось "Майстер і Маргарита" Булгакова не викликала ніяких емоцій.

Побував я і на концертах Віктора Цоя, Вахтанга Кікабідзе, Сергія Трофімова, Олега Скрипки. Із задоволенням був на
концертах і слухав Юрія Кукіна і Олександра Дольського, дует Нікітіних. Побував на концерті групи Queen, який
проходив на площі Свободи в Харкові. Така кількість людей на площі я міг бачити тільки на феєрверки. Був і на
концерті групи «Комбінація», після якого мій син, Діма, «прорвався» за сцену і йому вдалося отримати фотографію
артисток з їхніми автографами. Це фото потім довго висіло на стіні в нашій квартирі. Але це не головне.

У той час, коли я працював другим секретарем райкому комсомолу, в мої обов'язки входило опікуватися молодими
артистів театрів юного глядача і музкомедії. У той час я ходив на більшість нових вистав. Райком комсомолу, як
можна було, підтримував молодих артистів. Особливо подобалося бачити артистів театрів в неформальній
обстановці. У той час секретарем комсомольської організації театру музичної комедії була Ірина Клепікова. Вона
часто запрошувала мене на різні заходи, які організовували артисти. Доводилося брати участь і в капусниках, які
іноді проходили в театрах.
А ось на концерті "95 кварталу" я не бував ніколи. Чомусь не тягнуло.

Працюючи в райкомі, в мої обов'язки входило і організація концертів в клубах району. У цих концертах навіть брали
участь тріо Мареничів, ансамбль «Світязь» та інші артисти. Я організовував не лише концерти, але й фестивалі і
конкурси вокально-інструментальних ансамблів. У цьому мені постійно допомагав Олександр Затуловский. Пам'ятаю,
що в день одного з концертів, 7 жовтня, була прийнята Конституція СРСР. Секретар райкому партії була дуже рада,
що в районі в цей день був захід. Довелося мені, перед концертом, виступити з політичною заявою і підтримкою цієї
події.

А ще в нашому районі ми намагалися відкрити молодіжне кафе. На жаль, відповідних приміщень для цього в районі
не було, і довелося організовувати його в житловому будинку. Природно, жителі були незадоволені. Я домовився з
ДК "Харчовик", що дискотеки будуть проходити у них, але, й ДК був не пристосований. В організації дискотек мені
допомагали Олег Вировець і Олександр Лінков. Олега ми посилали навіть на конкурс діджеїв, який проводив
Ленінський райком комсомолу в м.Києві.

До сих пір шкодую, що відмовився йти на концерт Володі Висоцького. Думав, ще встигну, але не встиг. Він помер в
той час, коли я вже служив в армії, в Гур'єві.

История cоздания стихотворения: