Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-20 19:44:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Освоюючи космос

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  
спогади про моє життя і ті враження, які залишилися в пам'яті. Це
просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через
простір і час довжиною в життя.
Ні, я не літав в космос, і не будував космічні кораблі. Але деяке
відношення до польотів в космос маю. А почну я з вересня 1973 року,
з того моменту, як пішов на роботу після закінчення ХИРЕ. Мене
прийняли інженером відділу 100 Харківського заводу
електроапаратури (ХЗЕА). Начальник КБ, в якому я працював,
Лисиченко і керівник групи Донець ставилися до мене добре.
Лисиченко навіть намагався «вибити» мені зарплату 110 руб., Але
відділ кадрів заперечував, так, що моя зарплата склала лише 100 руб.
Моїм єдиним завданням, яке я виконував, працюючи у відділі, було
супровід серійного виготовлення виробу «Ротор». Може, здасться
дивним, але ХЗЕА був серійним заводом, де виготовлялися вироби за
кресленнями московських та інших КБ. Причому, навіть в єдиному
екземплярі вони проводилися за серійною технологією. Мені вдалося
за час моєї роботи познайомитися зі всім ланцюжком серійного
процесу виробництва, від вивчення документації та підготовки
виробництва, до здачі вироба замовнику. Надалі, цей досвід мені у
нагоді. Однак, інженером мені довелося працювати недовго.
Після того, як я в 1981 році демобілізувався з лав збройних сил, я
почав працювати інженером в Харківський філії Московського
приладобудівного конструкторського бюро «Схід» (ХФ МПКБ «Схід»).
До сих пір з теплотою і вдячністю згадую начальника КБ Миколи
Погорельцева, начальника другого відділення Анатолія Шехтмана і
провідного інженера Віталія Прошкіна, в різний час він був  і
начальником відділення і відділу. Під час роботи в ХФ МПКБ «Схід»
мені довелося брати участь в розробці апаратури контролю для систем
пілотажно-навігаційного обладнання космічного корабля «Буран» під
назвою КПА СВСП. Це були прилади системи повітряних сигналів
корабля. Зауважу, що час тоді було веселий. То один Генеральний
секретар партії помре, то інший. То гроші на проект виділять, то
припиняють. Постійно змінювалася концепція проекту. Змінювалася і
ідеологія роботи прибудованих дубльованих систем управління
апаратурою. Все це призводило до постійних коригувань і наших
приладів. До складу нашої апаратури входили такі блоки, як БКСІ,
БИК, БЗК, ГД та ін. Величезна, (близько 100 штук) кількість різних
кабелів. Мені довелося повністю від ТЗ до приймання ПЗ розробляти і
супроводжувати блок комутації та сигналізації справності (БКСІ). Він
був головним в системі і визначав порядок контролю систем літака.
Керівництво по експлуатації та інші документи десятками раз
змінювалися і узгоджувалися з різними московськими КБ.
Мені доводилося тижнями не виїжджати з Москви. Іноді вдома не був
по місяцю. Крім МПКБ «Схід» (Нині АТ "Аероприбор-Схід") постійно
треба було працювати в КБ Гліба Лозино-Лозинського, в «столиці
світової космонавтики» Підлипках, з ракетно-космічною корпорацією
«Енергія» Сергія Корольова та іншими суміжниками.
Робота була дуже цікава. Узгоджувалося все. Особливо, мені було
повчально захищати апаратуру корабля «від дурня». Прибирати
неоднозначності в РЕ, переформатовувати лицьові панелі приладів.
Одного разу, коли все вже було майже узгоджено, надійшла вимога
внести в РЕ 25 кг. спирту на рік. Без цього, нам не підписували
документ про приймання вироби. Довелося терміново повідомленням
змінювати РЕ. Правда, більше 900 г. я не написав. Всі зміни повинні
були бути підтверджені нормами і нормативами. Але, пройшло.
Апаратура поїхала на Байконур.
Правда, вже без мене.
А мій провідний інженер В.Ф. Прошкін з'їздив на Байконур, і
нагородою за роботу йому був автомобіль «Жигулі». Нагородили
орденами і керівництво КБ. Шкода, що той політ «Бурана» був
останнім. Ера успіхів російської космонавтики добігала кінця.
В період роботи в КБ мені доводилося їздити і на серійні заводи, де
проводилися вироби, що розробляються в КБ. Основними заводами
були Московський приладобудівний завод №2 і Ульяновський
приладобудівний завод. Пригадую поїздки до Ульяновська. Щоб
передача документації відбувалася швидше керівник групи інженерів,
який відповідав за передачу документації, Ганапольський Юрій
Матвійович завжди просив всіх купити в Харкові варену ковбасу. Вона
була найкращим подарунком для співробітників, які копіюють і
приймають документацію. У вільний час, я, звичайно, відвідав і музей
В.І.Леніна. Як новий, у величезній будівлі, так і його будинок, в
якому, за переказами, він ріс.
Період 1982-1986 року був вельми турбулентний. В цей час мене
обрали заступником секретаря парторганізації ХФ МПКБ "Схід". А на
партійному олімпі майже щороку змінювалися Генеральні Секретарі ЦК
КПРС. Померли Брежнєв, Андропов, Черненко. Ми навіть звикли до
того, як треба організовувати прощання з вождями. Проводи Черненко
в нашому колективі мені взагалі довелося організовувати самому. Було
видно, як наростає напруженість між СРСР і США. Війна в Афганістані
висмоктувала ресурси з країни. Треба було щось вирішувати.

Прихід Горбачова на посаду Генсека привів до того, що стали
посилювати кадрами райкоми партії. Ну, і згадали про
мене. Спокусившись на можливу квартиру, я в 1986 році перейшов в
райком і став працювати інструктором відділу
агітації і пропаганди, де займався контрпропагандою. Правда,
квартири там я так і не отримав. Занадто багато було
інших начальників і бажаючих отримати квартиру.

История cоздания стихотворения: