Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-21 14:03:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

На хвилі перебудови

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.

В кінці квітня 1986 роки мені подзвонили і запросили до Ленінського райкому партії м Харкова. Коли я прийшов, то
зав. відділом агітації і пропаганди Поліева сказала, що мене хочуть взяти на роботу в райком, інструктором в її
відділ. А мені навіть порадитися ні з ким. Дружина в той час була на курсах підвищення кваліфікації в Москві. Якраз
напередодні цієї пропозиції мене підвищили на роботі. Я став старшим інженером, а робота, яку я робив, мені дуже
подобалася. Мені взагалі в своєму житті найбільше подобалася робота інженера. Крім того, мені виділили
кооперативну квартиру.

Порадився з директором КБ. Той сказав, що від таких пропозицій відмовлятися не треба. Крім того, можна буде
одержати не кооперативну, а звичайну державну квартиру. Так я і повівся на цю мрію. Правда, вона так і
залишилася мрією.

Коли мене затвердили інструктором, в мої обов'язки входило протидію буржуазної пропаганди, або, як тоді
говорили, займатися контрпропагандою. Разом з тим, що і як я повинен був діяти, ніхто не говорив. Все віддавалася
мені на відкуп.

Першим моїм завданням було - обдзвонити директорів підприємств району, щоб вони принесли подарунки
ветеранам, які повинен був через день вручати перший секретар райкому партії Н.А.Варжаінов. Це було не важко. З
такою роботою я був знайомий ще з часів роботи в райкомі комсомолу.

Практично відразу після мого переходу на роботу в райком партії трапилася аварія на Чорнобильській АЕС. Не можу
сказати, що ми якось були задіяні в ліквідації аварії. Працівники райкому навіть толком не інформувалися про
причини аварії, наслідки для організму і методах знезараження території. На ліквідацію аварії призивалися
працівники підприємств району. Серед них і два працівника райкому (Гужва Анатолій) і райвиконкому (Чуйко), які
прибирали радіоактивне сміття на території станції нарівні з іншими людьми. А по нашому місту їздили щоранку
поливальні машини, щоб радіоактивний пил не потрапляла в легені. Також ми організовували відпочинок для дітей з
Києва та Київської області.

Два роки я вивчав думки жителів району, будував кабінет контрпропаганди в ДК залізничників, стежив за гаслами,
які несли на демонстраціях трудящі підприємств району. Часто замовляв і показував на партгоспактивах району
фільми, що викривають капіталістичний спосіб життя. Мені подобалося вивчати матеріали, що надсилаються з ЦК
КПУ. Пам'ятаю, як «викривали» ідеологію Бхагаван Шрі Раджніш. Тоді я з увагою вивчав його прийоми, як розбирати
інтереси і думки, і як звертатися до простих людей.

Через два роки звільнилася зав. кабінетом політосвіти Н.Д. Воскобойник, і мене перевели на цю роботу. Робота зав.
кабінетом політосвіти мені дуже подобалася. Тут можна було показати все, на що я був здатний. Я з великим
ентузіазмом організовував зібрання та семінари для пропагандистів району. На семінарах у мене часто виступав
один з авторів тексту Конституції України, колишній лідер партії «Вперед, Україно!». Професор Києво-Могилянської
академії і майбутній віце-спікер РАДИ, Віктор Мусіяка. Керівниками секцій були: майбутній глава більшості у
Верховній Раді 3-го скликання, Олександр Карпов, майбутній відомий політолог Вадим Карасьов, доцент кафедри
філософії ХИРЕ, Чугреев і ін. Я намагався запрошувати на семінари економістів, юристів, соціологів, психологів.
Розробив єдиний графік семінарів для пропагандистів району. Щокварталу випускав інформаційний бюлетень, в
якому крім цифр були інтерв'ю з керівниками району, інформації про плани і перспективи розвитку району,
матеріали на допомогу пропагандистам. Мої зусилля помітили в Будинку політосвіти. Я нагороджувався грамотами,
ділився досвідом, виступав на харківському телебаченні. Я прагнув донести до пропагандистів, а через них, до всіх
трудящих району правду про перебудову, гласність, про ті економічні задачі, які потрібно було вирішити перед
країною.

Почалися реальні вибори депутатів. Скільки ми не закликали вибрати народним депутатом від міста голову
міськради Соколовського, на виборах переміг Віталій Коротич. Від району тоді переміг таксист Сухов. Люди
переставали вірити нашій пропаганді. «Перебудова» завершилася.

Одного разу, в 1990 році, я був на бавовняном об'єднанні. Шукав парторга цеху. Коли його знайшов, поговорили по
душам. Я був в про всьому білому, чистенький, а він по плечі весь в маслі в забрудненої маслом робі. В кінці
розмови він нахилився до мене і тихо прошепотів: - Ну, і поб'ють, же нас!
Цей роботяга не відрізняв себе, в робочому одязі, і чистенького працівника райкому партії. Мене це вразило. Все
йшло до того, що партія втрачала свій вплив і свій авторитет.

На наступний день я підійшов до секретаря райкому партії, і попросив звільнити мене з роботи. Добре, що від мого
начальника відділення в КБ «Схід» надійшла пропозиція знову перейти на інженерну роботу. Загалом, через
тиждень я вже працював провідним інженером ХФ МПКБ «Схід».

История cоздания стихотворения: