Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-28 18:14:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Історія про те, як мене хотіли запроторити до в'язниці

Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки  спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.

Думаю, що все знають прислів'я: «Від суми та від тюрми не зарікайтеся». Я на собі, на своєму житті в цьому
переконався. Починаючи займатися бізнесом, я завжди прагнув дотримуватися чинного законодавства, яким би
воно не було. Але саме те, що доводиться працювати і відповідати не тільки за свої дії, а й за роботу і рішення
підлеглих, іноді ставить керівника в складне становище. Так, перевірка ТОВ «Кант» в 1996 році «принесла» збитки
в сумі більше 3000 доларів. Я це пережив легко, але не виніс уроків того, що бухгалтер може підставити тебе
елементарно. Так сталося в кінці 1999 року. Начебто, як звичайна перевірка податкової, виявила недостачу в сплаті
податку на прибуток і ПДВ в сумі 17000 грн. (На той час ті ж 3000 доларів). Я був здивований, так як напередодні
замовляв і провів аудит роботи підприємства фірмою «Харків інформ аудит». Виявилося неймовірне. І мій
бухгалтер, і аудиторська фірма «втратили» 30 тисяч гривень в обороті моєї фірми. А податкова прийняла звіт навіть
не зробивши камеральну перевірку за підсумками 1998 року. Начальник відділу, який перевіряв моє підприємство
показав наверх, запропонувавши піти в податкову міліцію і домовлятися, щоб не порушували кримінальну справу. Я
не пішов, але мені передали суму: 4500 доларів.

Я послав їх далеко, і вони передали матеріали в слідчий відділ міської податкової служби. Мені нарахували, що я
повинен сплатити до бюджету 17000 грн. боргу і 34000 грн. пені. Заарештували моє майно, всі активи фірми і
банківські рахунки, довелося дати підписку про невиїзд. Слідчий, Андрій Володимирович, дуже уважно вивчав
справу, і все було б добре, але бухгалтер Людмила Тихонова, з якогось бодуна, вирішила сказати, що це я давав їй
вказівку занижувати обсяги продажів. А, враховуючи умисел, у слідчого не було іншої можливості, як завершити
його, передавши до суду. Мене звинувачували по ст.УК 148 ч.3 та 172. ч 3. Загалом, умисне ухилення від податків
в особливо великих розмірах і недбалості у виконанні моїх обов'язків, як директора. Причому, все це за змовою з
іншими людьми. Уже через два місяці слідчий сказав мені, що він дурень, що пішов на поводу у нашій податковій, і
запропонував написати мені лист, щоб справу в суді закрили. У той час змінилася редакція Податкового кодексу, і ті
дії, які мені ставили вже не потрапляли під кримінальну відповідальність. Я так і зробив, але суддя, якому було
розподілено справу, не звернув на нього ніякої уваги. Коли я запитував його, коли будуть засідання суду, він
відповідав:
- А ти сидиш? У мене багато тих, хто сидить. Викличу.
Засідань суду не було 2 роки.

В цей час я вирішив поскаржився в прокуратуру Московського району на дії податкової міліції. Це вона в 1998 році
перевіряла мою фірму, незаконно вилучаючи документи. Прокурор тільки розводив руками, але порадив звернутися
в суд. Я так і зробив. У 2003 році суд я виграв у податкової міліції. Всі дії її були визнані незаконними. Податкова
інспекція на час заспокоїлася і навіть розблокувала рахунки фірми. Але, кримінальну справу стосовно мене і мого
бухгалтера не припинили.

Через рік після цього рішення суду, коли минув термін позовної давності і можливості відшкодування збитків,
податкова міліція знову вирішила мені помститися за програний суд. Вони сфабрикували документ, що я нібито
незаконно здійснював операції з продажу товарів, не погоджуючи їх в податковій. Мені пред'явили нові
звинувачення в розтраті більше 200 000 грн., Тепер уже по 365 ч.3. (Це з тієї ж статті, що і Ю.Тимошенко).
Прокуратура з задоволенням об'єднала обидві справи і знову направила його в суд. Новий суддя розглядала його
вже регулярно. Можете уявити мої витрати, якщо тільки на адвоката я витрачав від 250 до 400 грн. за кожне
засідання суду. А справа тягнулася і тягнулася. Ті «свідки», яких записало звинувачення просто не приходили на
засідання суду. Я попросив прийти своїх свідків, але це нічого не давало.
В один момент суддя поставила моєму бухгалтеру, Тихонової Л. питання:
- Скажіть, а якими словами ви попереджали Басова, що у вас помилки в звітах?
На що Тихонова сказала:
- Я говорила, що бартер нас до ручки доведе.
Суддя знову запитала:
- І що говорив Басов?
Тихонова сказала:
- Нічого. Він мовчав!

Я тоді мало не впав зі стільця. Я то думав, що це її податкова переконала сказати, що я давав вказівку їй
занижувати податки, а виявляється, що вона просто так собі думала.

Почувши пояснення, суддя сказала, що справа вона буде закривати через недостатність доказів моєї провини. Але
це їй не вдалося через те, що у неї закінчився термін, коли вона може займати посаду судді. Наше з Тихонової
справу передали іншому судді.

І знову все спочатку. Через рік суддя, бачачи, що доказів немає, відправила справу на дослідування в прокуратуру,
а та оскаржила рішення в обласному апеляційному суді. Загалом, справа знову повернулося до тієї ж судді. Ще
через рік непотрібних засідань суду суддя прийняла рішення про нову експертизу матеріалів. У матеріалах нової
експертизи ХНДІСЕ каменя на камені не залишила від доводів податкової міліції. Прокуратура переконалася, що
боргу у ТОВ «Кант» перед бюджетом вже немає, і в перебігу одного дня відмовилася від усіх звинувачень. Це
відбувалося на тлі передачі влади від Ющенка Януковичу. Щоб якось зберегти обличчя і не виносити
виправдувальний вирок прокурор і суддя пред'явили мені обвинувачення в недбалості, що карається максимально
строком до 5 років. А так, як термін притягнення до кримінальної відповідальності вже пройшов, то мене просто
звільнили від неї. Правда, по не реабілітуючим обставинами.

Боротися за справедливість не було сенсу. Нікому не були цікаві мої характеристики, то, що я проводив навчання
своїх бухгалтерів, то, що провів аудит та інше. З життя просто виявилося викинуто 10 років життя, коли я не міг ні
отримати закордонний паспорт, ні провести операції по поліпшенню своєї житлоплощі.

Загалом, «Від суми та від тюрми не зарікайтеся».

История cоздания стихотворения: