|
Автор: Владимир Басов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-03-30 17:21:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Нагадую. Читаючи мої біографічні нариси, я попереджаю, що це тільки спогади про моє життя і ті враження, які
залишилися в пам'яті. Це просто «балаканина» з незнайомцем в вагоні поїзда, що мчить через простір і час
довжиною в життя.
До Криму я потрапив тільки на другому курсі інституту. Ми, група з шести студентів вирішили виїхати в серпні 1980
року в Крим. Саша Іллінський знав, і вже ходив по Великому каньйону Криму. Він запропонував вийти на південний
берег Крима через каньйон і далі повз Ай-Петрі на берег моря. Цікаво, але в день нашого приїзду влада оголосила,
що Крим закритий на карантин через епідемію холери. У Сімферополі ми швидко пробралися на автовокзал і вже в
цей день доїхали до Соколиного. Потім трохи пішки, і ми вже були в каньйоні. Переночували біля входу в каньйон і
вранці пройшли його від початку до кінця. Вийшли на прекрасну галявину, де вирішили провести ще один день.
Через день пішли на яйлу. Вийшли на стару дорогу і вже до обіду були на Ай-Петрі. Ночували на горі. Незважаючи
на серпень було дуже холодно. З неба сипалися метеорити, та стільки, що не встигав загадувати бажання. Вранці
вирішили спускатися з гори не по дорозі, а по пересіченій місцевості. Вже через годину пошкодували, що пішли. Ми
були не готові до такого спуску, особливо наша взуття. Я набив собі на ступнях суцільну водянку. Потім боляче
було ходити. Але вниз ми спустилися. Вирішили зупинитися на території винного льоху перед Алупкою, поруч з
Воронцовським палацом.
Тиждень відпочивали, як хотіли. Їздили в Ялту на концерт «Невський чайок», ходили на танці в парк, купалися на
хвилях. Одного разу, коли наш відпочинок вже закінчувався, нас вирахувала міліція. Довелося мені з Толіком
Сербиним ночувати в подрайоне міліції. Вранці нас оштрафували і відправили до Сімферополя. Правда, нам вдалося
вмовити міліціонера і ми ще одну ніч провели в Алупці. Квитки на поїзд у нас були на наступний день.
Другий раз я виїхав в 1973 році теж з групою їх шести чоловік. Але на цей раз ми вирішили їхати на Карадаг. Ми
провели 10 днів у жерлі погаслого вулкана, плаваючи в чистому морі і загоряючи на безлюдному пляжі в Біостанції.
Але, до нас прийшов лісник і попросив забратися, так, як повинна була приїхати якась комісія. Ми зробили перехід
через Карадаг в Планерское і ще два дні провели на море. Того разу нам з Толіком вдалося дістатися по узбережжю
з Планерського до грота Шайтана. Далі, до Золотих воріт, плисти було небезпечно.
Уже тоді, коли я працював ми з дружиною відпочивали в Алушті, бували в Ялті, Севастополі та інших містах.
Відпочивав неодноразово в санаторії «Гірський», на першотравневі свята їздив в Сімеїз.
З 2006 по 2013 рік ми всією сім'єю регулярно відпочивали в Штормовому. Там був бруд, яким мазалися ми з Лерой.
А для дітей було прекрасне тепле море.
З 1996 по 2003 рік я працював з кримськими колгоспами і з санаторієм «Гірський». Моя фірма постачала в колгоспи
запасні частини, привозячи до Харкова прекрасні кримські соки і фрукти.
Буваючи в Криму, я бачив настрій людей. Українська влада нічого не робила, щоб кримчани відчували себе
частиною України. Я не міг зловити в Криму жодної української радіостанції яка б віщала українською мовою. Йшла
одна тупа російська пропаганда. Як це не помічали в Києві - мені не зрозуміло. Загалом, я не здивувався, що
Кремль анексував Крим. Сподіватися, що він ось-ось повернеться, нерозумно. Для того, щоб він повернувся людям
треба жити в українському інформаційному полі, а не в ілюзіях, що «Путін нам допоможе».
Загалом, я вже навіть і не будую плани коли-небудь побачити Крим знову.
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Жила - была однажды, Прекрасная ЛЮБОВЬ. Но предали невежды, И лилась ЕЁ кровь. А дальше, воскресала, У всех кто полюбил. Взамен, ни грош не брала, С НЕЙ в счастье каждый жил! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 21:24:32 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |