Автор: Владимир Басов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-05-17 20:26:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хочу жити як в Європі

П'ять років тому написав цей нарис. Вирішив повторити його з новими
зауваженнями.

Цю фразу, "Хочу жити як в Європі", я чув неодноразово від своїх друзів і
знайомих, по телевізору, в постах на різних форумах в Інтернеті.

А що ми, насправді знаємо про цю саму Європі? Думаю, що 90%, включаючи і
мене, в цій Європі і не були.

Пригадую, як у 1994 році по радіо передавали передачу про те, які податки
платять європейці в своїх країнах. Тоді я подумав, що у Франції (а це ще до
приходу соціалістів на чолі з Франсуа Олландом) мені жити б не хотілося. В
податки у мене йшла б значна частина заробленого.

А, взагалі, чи готові ми платити податки?

70 років соціалізму привчили людей, що вони платять тільки символічний
прибутковий податок на зарплату. Підприємства їм не належали, і весь
прибуток був просто плановим показником, та й розподіл прибутку строго
регламентувалося державою. Так, що навіть керівництво підприємств не
могло на нього істотно впливати.

25 років незалежності поступово привчили людей до того, що збір податків -
це неприємний обов'язок держави. І багато, так, чи інакше, намагалися
уникнути обов'язку сплачувати податки. Звідси і «податкові ями», і «зарплати
в конвертах», і робота без офіційного оформлення ....

Думаю, що зараз якраз настає той час, коли слід державі подумати: як
перетворити сплату податків з «неприємної обов'язки» в «почесний
обов'язок».

Можна згадати, що постачальниками Двору його Імператорської Величності
могли стати тільки купці, які платили найбільші податки в казну. Тільки їм
була шана, повага і державні замовлення. А сьогодні, ще до недавнього часу,
будь-яка фірма одноденка елементарно стане переможцем чергового
оголошеного тендера. Головне, щоб засновником цієї фірми були «потрібні
люди». Сьогодні все більше говорять про відкритість торгів, але, ось «на
манежі» виявляються всі ті ж фірми. Думаю, що головним критерієм перемоги
в тендерах повинні бути показники сплати податків до бюджету.

А як же люди? Не секрет, що більшість приватних підприємців
використовують своє житло, як свій офіс і місце роботи. А ось отримати
субсидію на утримання такої квартири не представляється можливим. Треба
платити і сантехніку, і електрику, і за ремонт, і комунальні послуги з власних
коштів. А ось на Заході, держава дозволяє такі витрати відносити на
виробничі витрати, зменшуючи прибутку підприємця. Так, і заплачені гроші
на ділову вечерю з партнером теж можна віднести на витрати.

Думаю, що бажання Уряду перетворити податкову службу з каральної в
сервісну - правильне. Уявіть, коли податкового інспектора підприємці будуть
чекати не з тривогою, а з нетерпінням! Ось, приходить такий інспектор,
перевіряє ваш звіт, і каже, що ось тут ви можете заощадити таку-то суму,
віднісши витрати на витрати, ось тут краще використовувати такий-то
договір, і т.д. Так, і такої величезної кількості бухгалтерів як сьогодні, я
думаю не треба. Бухгалтерія повинна бути простою, прозорою і вестися
найманої фірмою, яка б і відповідала перед державою за правильність
бухгалтерського обліку. Тоді господарям і директорам підприємств
залишиться відповідати тільки за сплату в повному обсязі грошей в бюджет, а
не за правильність бухгалтерського обліку.

А тепер про поїздку в ЄС.

Вирішили ви поїхати, наприклад в Швеції. Пам'ятайте, що Скандинавія, це
одна з найдорожчих країн Європи, якщо не брати Швейцарію. Тому,
незважаючи на високий рівень доходів, тут шалені податки і дуже високі ціни
на побут і сервіс. Навіть якщо врахувати, що зарплата прибиральника може
бути близько 1500 євро, то близько 35% йде на податок. Квартплата близько
500 євро. Проїзд ще 100, їжа по-скромному на 1 чол в міс, без кафе і
ресторанів близько 200-250 євро, ну і залишок з 150 євро, рахунки за
телефон, інтернет, ТВ і сюди ж одяг, меблі, бензин (якщо взагалі може собі
дозволити мати машину). Звичайно рівень життя вищий, ніж в Україні, є
впевненість в завтрашньому дні, якщо є постійна робота, та й рівень безпеки
вище, але як сир з олії, особливо кататися не будеш. Стандартні сім'ї так і
живуть від зарплати до зарплати.

Мене також шокує ціна, наприклад, на стрижку у перукаря. Типу в дворовому
салоні без всяких "регалій і дипломів", звичайна чоловіча стрижка буде
коштувати в наших грошах 800-1000 грн. Якщо вибрати салон краще, з
дипломованими майстрами, то жінці можна віддати і 3000 грн за стрижку. З
манікюром та ж історія, від 600гр і вище, якщо з лаком.

Нам не подобаються ціни на наші комунальні послуги? А, якщо взяти,
наприклад Францію, то там обійдуться:

Електроенергія: 1 кВт / год - 0,144 € (4.81 грн за курсом НБУ)

Є можливість підписатися на формулу денного і нічного часу. Тоді ціна складе
0,1572 € (5,25 грн) і 0,1096 € (3,66 грн) за 1 кВт відповідно.

Холодна вода: 3,28 € / м3 (109,55 грн)

Гаряча вода: від 9,56 € / м3 (319,3 грн) до 16 € / м3 (534,4 грн) залежно від
району міста

Газ: 0,587 € / м3 (19,6 грн)

Але можна купити абонемент, вартість якого складе 7,5 € (250,5 грн) на
місяць або 90 € (3006 грн) на рік - за умови споживання від 100 до 600 м3 на
рік. І 18,88 € (630,6 грн) в місяць або 226,57 € (7567 грн) на рік - при
споживанні понад 600 м3 на рік.

При цьому, мінімальна зарплата - 1 137 € (37 975 грн)

Ціни на комунальні послуги в залежності від регіону, в середньому для
квартири становлять:

Опалення близько 400 € в рік,

Водопостачання близько 250 € в рік,

Загальні комунальні платежі близько 650 € в рік, та ще обслуговування
ліфтової групи близько 150 € в рік.

Крім комунальних платежів додатково оплачуються, щонайменше:

Страховка, яка як вже зазначено вище щорічно обходиться близько 200 € в
рік;

Так само якщо в будинку є телевізор, то так само оплачується телевізійна
ліцензія, розмір якої становить близько 150 € в рік незалежно від кількості
телевізорів;

Так само варто відзначити, що при оренді і продажу до основних податках
додається ще й соціальний збір, розмір якого становить 15.5% від суми
доходів.

Нагадаю також ще і про податок на багатство (ISF - imp; t sur la fortune) - кто
виплачується щороку в тому випадку, якщо чиста вартість об'єкта
нерухомості оподатковуваного, дорівнює або перевищує € 1,3 млн. Від 0,5 до
1 , 5%. Що становить на 3х кімнатну квартиру площею 100м; приблизно 1200
-1300 € в рік.

Ще один податок, який також оплачується щорічно, це податок на
проживання (або taxe d'habitation). Він індивідуальний і залежить від доходів
власника, і деяких інших критеріїв. Сума податку на проживання приблизно
така ж, як і податок на нерухомість.

Сьогодні в багатьох наших містах люди обурюються високою ціною проїзду в
міському транспорті. І це при тому, що в Україні вона становить десь 6-10 грн.

А, наприклад, в Парижі вартість квитка на десять поїздок складе € 11. (36,7
грн за одну поїздку)

Чи не радують у Франції своїм розміром і ціни на харчування. У
привокзальному кафе можна поїсти за € 20 на персону, а в шикарному
ресторані - залишити € 1,5 тис. Чашка кави в кафе на Єлисейських полях
коштує € 2. Якщо купувати продукти самостійно, слід орієнтуватися на
наступні ціни: макаронні вироби і крупи - від € 0,5 за кг; сири і ковбаси - від
€ 6 за кг; овочі - € 1-3 за кг; м'ясо - € 7-25 за кг.

Компанії у Франції оплачують такі податки:

1. податок на прибуток. Він дорівнює 15% на перші € 38 120 прибутку, потім
33%.

2. податок на нерухомість юридичних осіб в розмірі 3% від ринкової вартості
нерухомості. Існують умови звільнення від цього податку.

3. податок на соціальне забезпечення (5-8% від фонду оплати праці).

4. податок на додану вартість (ПДВ, 19,6%).

5. місцевий податок на професійну діяльність, розмір залежить від вартості
оренди приміщення та фонду оплати праці.

6. інші місцеві податки (на користування природними ресурсами та ін.).

Мені скажуть, що якщо наші працівники будуть мінімум отримуєте $ 1000 €, а
пенсіонери - 500 €, то життя наша буде краще.

Я не думаю. Просто наші платежі по податках, на транспорт і зв'язок,
комуналку та інше «з'їдять» всю прибавку. Жити ми станемо краще, якщо
будемо краще працювати, економити і впроваджувати нові технології. А то,
виходить, що краще працювати в Європі, а жити в Україні. Якщо нічого
мінятися не буде, то ЄС просто колонізує нас, як африканські країни, куди
вже давно їздять європейські пенсіонери, так, як в них вони відчувають себе,
як мільйонери.

История cоздания стихотворения: