Автор: Владимир Басов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-06-15 16:13:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прихисток. Картина з натури.

Вкотре мені знадобилося вибратися з Харкова. Тепер у Полтаву.
Доїхати було просто. Сервіс БлаБлаКар не підкачав. Це виявилося
доступнішим, ніж дістатися в Харкові з Олексіївки на Одеську. Їхали із
сином «на удачу». У кишені мінімум грошей, а мінімальна ціна хостелу
у Полтаві виявилася від 300 грн. за ніч. Довелося знову шукати
волонтерів і можливість, влаштуватися хоча б кілька днів у чужому
місті. Намагалися пошукати притулок за оголошеннями. Окрім реклами
без координат нічого не трапилося. Як завжди, допоміг Інтернет. З
четвертої спроби нарешті дали номер телефону, за яким нам надали
допомогу. Про всяк випадок, повідомлю його всім, хто шукатиме
притулок у подальшому. Це номер: 0800331787. Мене тільки
запитали, де я перебуваю і моє прізвище.
Вже за три хвилини мені зателефонували з номера 0443334160 та
повідомили інформацію, куди мені під'їхати. А їхати довелося недовго,
до полтавської школи №26.
Під'їхавши на місце призначення, ми зустріли привітних чергових.
Вони записали нас, видали постільні речі та поселили в один із класів.
У кімнаті було 12 ліжок. Нас спитали: - Ви звідки? Відповідь: - «З
Харкова», викликала посмішку та зауваження, що це можна було й не
питати. Усі, хто був у кімнаті, теж були з Харкова та його заміських
міст. П'ятихатки, Дергачі, Золочів, Північна Салтівка.... Ось неповний
перелік районів, де російські солдати зробили життя нестерпним.
Люди приїхали до Полтави, часто з однією сумкою, залишивши у
Харкові свій будинок, свої мрії, своє майбутнє. Нині вони живуть у
шкільному класі, а що буде за три місяці, коли школярам треба буде
йти до школи, ніхто не знає. Все сумно, хоча ніхто не падає духом.
Тут, у школі, вони забезпечені триразовим харчуванням, місцем для
сну, здатністю прийняти душ і випрати свої речі. А як їм жити далі?
Державі треба думати і не кидати людей самих зі своїми проблемами.
А Полтава живе своїм життям. Транспорт працює, комунальні послуги
надаються людям у повному обсязі, війна відчувається тільки у вирі
сирен, які періодично порушують спокій мирного міста, і зрідка
трапляються військові з автоматами наперевагу. Полтавчани привітні,
дбайливі, доброзичливі. І патріотичні. По всьому місту тисячі
патріотичних білбордів, плакатів, прапорів, наклейок. У місті просто
знайти місце, де можна знайти чашку кави, воду, фрукти, булочку.
Бути у Полтаві і не сходити на Ворсклу? Сходили ми з сином. У Неділю
це прекрасне місце для відпочинку та риболовлі. По всьому березі
розташувалися компанії, відпочиваючи на природі… А лише за 150
кілометрів триває війна. Гинуть люди, руйнуються дома та надії.
На завершення, нашого перебування у Полтаві нам із сином видали
сухий пайок на дорогу. Загалом, спасибі полтавцям. Дякуємо
волонтерам, чия праця сьогодні дуже важлива для тих, хто потребує
захисту та допомоги.

История cоздания стихотворения: