Я здесь пишу. Зачем? Не знаю... Что этим я хочу сказать? Меня, пожалуй, не признают, но всё-же хочется писать.......

Автор: Владимир Басов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-02-25 18:12:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Перший день великої війни

24 лютого 2022 року я вирішив нічого від себе не писати про війну.
Лише інформаційні повідомлення, офіційна хроніка та нотатки тих, хто
на фронті. Не маючи достовірних відомостей про стан справ на фронті,
я вважав за правильне не нашкодити Україні своїми некомпетентними
зауваженнями та панічними настроями. А ще «зрадою», яку на той час
розганяли по всій Мережі. Режим мовчання тривав рік, і за цей рік
вибігло багато подій, змінилася Україна, подорослішали люди. Настав
час згадати те, що залишилося у пам'яті, і те, що сьогодні здається
важливим.

Те, що українці не знали про те, що путін збирається наступати на
Україну – дурість. Знали усі. Точною тільки не виглядала дата початку
війни. То говорили про 16 лютого, то 22 лютого, але зрозуміло було,
що після закінчення Пекінської Олімпіади путін полізе до України зі
своїм коханням. Загалом так і сталося.

А напередодні ми спостерігали по телевізору, як невміло намагаються
росіяни будувати переправи через річки в Білорусі. У Твіттері читали,
як наші боти @igor_strelkov, @a_shtirlitz та інші повідомляли про
колони російської військової техніки, що рухається до наших кордонів.
Та й у щоденних новинах ведучі розповідали, як підготуватися до
війни, як зібрати документи, як запастись продуктами. Я так і робив.
Зібрали «тривожну сумку з документами, грошима, продуктами…».

А 24 лютого близько 5 години ранку прокинулися від потужних,
далеких вибухів. Били рсзо «ураган» чи «смерч». Увімкнули телевізор.
Там показували якісь дурні серіали, музику та всяку нісенітницю.
Лише о 6-й ранку в новинах повідомили, що росія розпочала
повномасштабний наступ. Відразу ж написав родичам до Росії і
повідомив про те, що їхній правитель збожеволів і почав війну. Для
них це також був шок. Довів племінника до інфакту.

А чи ми готові? Це питання постало одним з перших. Адже тільки
вчора, 23 ферваля, мій брат їздив до Вовчанська і ніде, ні у
Вовчанську, ні на трасі від Харкова до Вовчанська не було видно
слідів підготовки до війни. Пізніше стало ясно, що військові
готувалися. Були виведени з місць дислокації літаки та вертольоти,
передислоковано техніку, розосереджено особовий склад військових
частин. Військові отримали таку необхідну зброю Javelin і NLAW. А ще
Стугну, яку раніше хотіли відправити на експорт. Російські військові
перші дні гинули не сотнями, а тисячами. Подивіться статистику…

Першого дня біля Харкова молоді нацгвардійці з Javelin підбивали
танки, а на околицях міста накопичувалася підбита російська техніка.

Це Харків:

https://www.facebook.com/100051416807010/videos/108063562612160
8/

А це Херсон:

https://www.facebook.com/100075285738018/videos/213754970306347
3/

А ще, Київ, Суми, Чернігів.

Тож усі звинувачення на адресу влади та ЗСУ про те, що росіяни
зайшли в Україну, як на парад, я не приймаю. Чи можна було б
зробити більше? Впевнений, що можна. Але для тих сил, які були у
розпорядженні Головнокомандувача ЗСУ В.Залужного, було зроблено
максимум. Думаю, що чому був розмінований Чонгар і Каланчак треба
буде розбиратися після нашої перемоги. Але перехід на бік ворога
Сальдо та керівників СБУ низки областей говорить багато про що.

Поговорив із молодшим сином. Чомусь сказав йому, що після нашої
перемоги у цій війні війни не буде 70 років. Головне - сумнівів у нашій
перемозі у мене не виникало з перших хвилин війни. Авторитарна
держава апріорі не може перемогти демократичну.

О 8 годині я вирішив піти до банкомату, зняти ще грошей із картки.
Але виявляється, напередодні банкомат у нашому районі прибрали і я
просто зайшов у магазин. Купив солі, батон та майонез. Не було ні
черги, ні покупців. Тривоги та канонада все посилювалася, і я подався
додому. Біля під'їзду сусіди закінчували пакувати своє авто, щоб їхати
з України. Я тоді не розумів, навіщо це робити, засуджуючи їх за
страх.

На той час відчувалася гостра нестача інформації, тож досі вдячний
«Воля», що Інтернет під час війни не пропадав на жодний день. Як,
зрештою, не пропадали і всі комунальні послуги в нашому районі
Харкова.

П'ять наступних днів я не виходив із дому. А коли вийшов, жахнувся.
Магазини закриті, транспорт не працює, мікрорайоном блукають люди
і шукають, щоб купити поїсти.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 98

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Инна 5

Первые дни широкомасштабной войны наступления по всем фронтам роzии на Украину я пребывала в ужасе и шоке. Дочь с малыми детьми в начале марта поспешно эвакуировалась в Европу. Мы с мужем пытались по возможности запасаться спичками, мукой, крупами, солью, мылом которых ещё можно было иногда купить в АТБ. Многие продукты вообще исчезли с прилавков. Комендантский час, затемнение окон, ограничение по времени маршрутов городского транспорта... И бесконечные душевыматывающие сирены воздушной тревоги, взрывы, разрушенные жилые дома, энерго коммуникационные системы, ужасные жертвы мирных жителей, смерти близких мне людей ... Все смешалось в один страшный ком... Но уезжать не хотели и не собирались...
Что-то написать в стихах - не было ни желания ни вдохновения ...но спустя месяц я все же начала понемногу снова писать...
Постепенно жизнь приобрела новый смысл в новой непредсказуемой реальности.
В мае 2022 года, умерла моя подруга, с которой мы дружили 30 лет, умерла от инсульта в 71 год, она родилась на Сахалине и после окончания школы в 17 лет поступила у нас в Днепре в Строительный институт, с тех пор и жила в Днепре вместе с мужем и двумя дочерьми. Войну она восприняла очень тяжело и белезненно, т.к. до конца не хотела осознавать, что её роzия бомбит Украину. Но время и ежедневные события расставили все по своим местам и, не справившись с эмоциями и волнениями, она умерла....
Спустя год войны у меня уже умерло 5 близких мне людей ...

2023-02-25 19:12:49

Владимир Басов

Да... Всё очень грустно. Разрушены планы, непонятное будущее, тревожное настоящее и боль, которую мы испытывает за своих родных и друзей.
Остаётся только надежда, что Украину Запад не предаст и не обменяет наши страдания на свою выгоду.
В общем, надеждой и живём.
Держитесь и не теряйте надежды.
С теплом,

2023-03-02 16:10:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений