Автор: Василь Березовський
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-03-21 22:06:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Принцеса ти,а я жебрак
Вже скільки літ живемо в парі?
Я є ніхто і звуть ніяк
А ти-вельможна пані
Випало нам цим шляхом йти
Ти вибрала дорогу
Де лиш будяччя й реп’яхи
І я іду з тобою в ногу
Як що лиш можеш то прости
За що я й сам не знаю
За те що важко поруч йти
Іще не видно краю
Ти пишна роза,я будяк
В хоромах ти,а я у полі
Колючки в тебе наче цвях
А я й дрібними вколю
Принадно пахнеш і цвітеш
Я теж буває розквітаю
До себе всіх ти маниш, звеш
А я усіх лякаю
Свій погляд вгору підведи
Як сонце гарно в небі сяє?
Знай,що й на ньому є плямки
Та їх ніхто не помічає.
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Галина, за красоту поэзии! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:42:46 |
Понравилось. Тёплое, душевное стихотворение. Всего доброго. Саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 13:22:17 |
Щиро дякую, Юрію! Вірші проникають у серце! Мені дуже сподобались! У них надія на мирний результат!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:21:43 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |