Автор: Клариса
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-19 12:06:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Привів улюблену онуку
до свого саду садівник,
вказав рукою та промовив:
- Ти хочеш сад, моя дитино?
Старий вже я, погано бачу
та підказати зможу щось,
якщо бажаєш володіти
плодами саду ти мого.
Дівча у захваті побігло
стежинкой швидко - дід не встиг,
а там до сонця повернули
блідим обличчям ті плоди.
На листі, стовбурах- комахи,
слабкі гілки те сонце смаглить:
дощу не бачили з весни
земля, дерева, їх господар.
Дівча долоні простягло,
від сонця захистив куточок,
та знов побігло до старого:
- Дідусь, придбаєш парасольку?
Долоні замалі - не захистити ними
від променів таких потужних
усіх, хто потребує тіні. Й ще:
потрібні чоботи мені та капелюх.
Дідусь зітхнув: батьки онуки
за морем вже давно, а восени
поїде і дівча навчатись...
- Така вже наша доля, саду мій.
История cоздания стихотворения:
Обрати важко було жанр:
то мав би бути триллер, драма,
чи може філософська притча-
можливо дія. Математична.
Понравилось. Тёплое, душевное стихотворение. Всего доброго. Саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 13:22:17 |
Щиро дякую, Юрію! Вірші проникають у серце! Мені дуже сподобались! У них надія на мирний результат!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:21:43 |
Щиро дякую, Світлано! Спогади дитинства завжди турбують душу! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:02:16 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |