Автор: Николай Винницкий
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-08-27 07:01:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Моя Україна

Молюсь за країну,
За неньку єдину,
Другої нема
І не буде в віках,
Про це веду мову
З донькою і сином -
Вона в наших душах
І наших ділах.

Її не міняють,
Це наша країна,
Квітуча, родюча
Від древніх віків
Жила і живе і буде
Україна,
Спитайте хто жив
На землі у дідів.


А те, що сьогодні
Від злиднів тікають
В країни заможні
Де діє закон,
Бо кращої долі
Для себе шукають,
Тому і ідуть
До чужих на поклон.


На жаль в ріднім домі
Немає єднання,
А ті, що при владі,
Нам брешуть, крадуть,
Тому їм народні
Думки-побажання
Натхнення та розуму
Не додадуть.

Не можна так довго
Цю владу терпіти,
Бо кинуть всіх в прірву,
На Захід втечуть,
А людям на рідній землі
Треба жити
І дітям та внукам
Розчистити путь !

История cоздания стихотворения: