Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-10 16:12:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче
чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами...
Але знову і знову вона нас хвилює і манить,
ніби ми нетутешні, а з тої далекої ночі.
Ні кінця, ні початку - несхибна розміреність часу,
лиш політ у нікуди й нізвідки, без коми і крапки.
І розлякують коні миттєвості загнаним храпом,
на Чумацькім Шляху сріблом напорошивши зірчасто.
Там вчорашні секунди - уламки хвилин, як непотріб,
антисонце - гігантська діра пережовує їх у минуле,
щоб у новім житті немовляти душа не відчула
і з нуля починала це пекло життя - уже в котре!
Непрокліпнувши ми стоїмо перед "Чорним квадратом",
перед надгеніальністю темних глибин макросвіту.
Розриваються шви від напруги у пам'яті - звідки
це пізнаваності відчуття, передбачення втрати...
История cоздания стихотворения:
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |