Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-03-05 02:19:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Не приведи, Господь,
відчутись переможеним
чи звіром, чи людиною,
чи випадковістю.
Завчасно руки
опускаючи знеможено,
завершити сюжет
посередині повісті.
Чекання на губах
гірчить невідвортністю,
вже лихоманить
нетерплячого суперника.
Та гру продовжую,
хоча не побороти цю
примхливість долі
разом з силами химерними.
Супернику приходить
разом з урочистістю
тріумфу мить
із квітами і тостами,
ерзацвітаннями,
позиченою щирістю,
усмішками
наскрізно заздрістю порослими.
Не перетнись мій шлях
підступною зневірою,
щоб там, за пругом,
він розтанув у туманностях.
І, наче птахові,
що повернув із вирію,
він несподівано
намріється, примариться...
Що ж, марнослав'ям
у польоті не поранений,
білію вільно світом,
як листок із зошита.
Бо щастя не в досягненні мети
а в прагненні
польоту в незавершеність
у вічнім пошуку.
История cоздания стихотворения:
Дуже цікаво вийшло.
Безліч питань, і у
кожного своя відповідь.
Може- не розгнуздати? Важке слово для звучання, але по смислу, то мабуть воно? Якщо я там зрозуміла. Можу помилятися. |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:25:09 |
Поэты точно
экстрималы, На людях ходят без штанов. За отзывы, дают хоть балы, Но к оплеухе будь готов! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 11:19:37 |
Так, швидко летять
роки... Дякую, Світлано, за щемливі спогади! |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:19:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |