Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-05-27 00:49:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Про погоду і " Кузьчину мать"

Від Курил - до Полісся синоптикам хмарно в клітинку.
Не дозована зона озону - як зона.
Вздовж доріг у два яруси "шконки" рядами,
а на вежі, на Спаській назад закрутився годинник
і у дірку від місяця око чиєсь заглядає.

Від Курил до Полісся  порядок Матроської Тиші,
металевість очей - натренованість хисту
чекіста:
чи на вежах не сплять чотові під зірками з рубіну,
чи десь фраєр бабло не сховав від кремлівської "криші",
і, щоб, здуру, хазяїна часом на "бабки " не кинув...

Вже не ясно - хто більше в законі, злодії, чи судді?
В моді блонд, тільки світлий вкорочений волос,
як голос.
Кучерявість трефової дами - ознака хвороби,
(епідеміокулешаленість - летальність по суті.)
І "по фене" вже "ботає" сам президент до народу.

В ешелонах "мочили" колись по степах Казахстану,
повернули назад, щоб "мочити" в сортирі,
як в тирі.
Кровна помста впаде на дітей і онуків,
як сповільнена міна від Сталіна  в школах Беслану,
темний морок  над Грозним, як тінь двоголового крука.

Шостаковичу, тихо! Настав час блатного шансону.
Мурка, фінка, гоп-стоп, розчепірені пальці
в шкірянці.
Всіх розсудить "калаш" і поставить контрольну печатку.
Рік розписаний кілером по іменах почасово -
хто ще є - на кінець, а нема - значит були спочатку.

Трикутівка від Наполеона чекає до часу,
чорний пояс дзю-до, це не у дипломата
краватка.
І військовий шолом на бровах - наче мештом в трибуну
в пам'ять від генерального секретаря-невігласа,
щоби часом за морем про "кузьчину мать" не забули!

История cоздания стихотворения:

Написано 03.04.2005 року.