Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-08-13 21:29:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Без назви

Я вишиваю нитками безсоння
цнотливий ранок, знову наче вперше.
Хоч місяць небом мандри не завершив
і краплі ночі ще на підвіконні.

У голку засиляю перший промінь -
хрупкИй, сором'язливий і тендітний.
В чеканні чуда у порі досвітній
стоять ліси, сумні і нерухомі.

Рожеву нитку покладу на обрій,
осоння ясно загаптую сріблом,
по травах роси кину дрібно-дрібно,
розсиплю заходом останні зорі.

Розквітне небо вишитим обрусом,
стече у безвість ніч за видноколо.
Дістане ключ Дажбог золоточолий,
розчеше по полях пшеничні вуса...

История cоздания стихотворения:

Коли зранку вдосвіта не клює риба, приходять рими.