Присутній

Автор: Вячеслав1
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2019-03-23 04:02:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Балада про помилку

Вже звечоріло. Поховала.
Не чула ніг, вели сусіди.
Ні сліз, ні крику. Скам'яніла...
Заупокійну заспівали,
розлився біль по хмарах сірих!

Лише тоді здригнулась мати,
коли по цинку домовини
загуркотіло перше груддя.
Майор звелів не відкривати,
отець сказав - це не провина,
нехай сусіди не осудять.

З тих пір минуло часу досить,
сорокадення відтужили.
Вже зеленню укрились верби.
А мати біль у серці носить,
що не відкрили домовини,
не бачила його померлим.

Чи наречена, чи вдовиця -
дівча постукає у двері.
Посидять мовчки, склавши руки,
дістануть з верхньої полиці
листи солдатські між паперів,
як свідків вічної розлуки.

За ніччю - день, за тижнем - тиждень...
Картопля в полі підростає,
курчата вивелись нівроку.
До осені ще літо діжде
дощами теплими над гаєм.
Душа гоїться крок за кроком.

Був знову вечір. Чередою
корівку гнала з пасовища,
селом вертались з поля люди,
вже рідна хата за рікою,
за вербами - все ближче, ближче...
У мить зайшлися криком груди!

На сходах ганку тихо, мирно
сидів солдат. Наплічник збоку,
кришив скоринку хліба курам.
Стояла, милувалась сином...
Ні слова, ні сльози, ні крику,
вже під собою ніг не чула.

Живий! Боялась, що примара,
що видиво на раз розтане.
Підвівся син, розвівши руки!
Душа надіялась не марно
на це спіткання нечекане,
відживши від важкої муки.

Ще буде - за страшну помилку
майор приїде вибачатись,
з очей щасливої дівчини
стече непрошена сльозинка.
Новину рознесуть дівчата -
він не загинув, не загинув!

А зараз - мить! Синівські очі,
синівські руки. Боже милий!
У тих очах незгасна пам'ять,
у тих очах відбиток ночі,
якою жах смерельний квилив,
ще й досі палить, палить, палить!

Час непідвладний долю стерти,
та лихові недовго скніти.
Приходить за кінцем початок  -
подужавши загибель смертю,
син повернувся з того світу
могилу власну доглядати!

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 392

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.

Тетяна Іванова Юртина

Історія озвучена у вірші неймовірна і дуже хотілось би, що би так було з більшостю наших воїнів-захисників, яких поховали, але вони дивовижним чином всеж залишились живими і повернулись до дому до батьків і своїх наречених, дружин і дітей!
Вячеслав, дякую Вам, за цю неймовірну віршовану оповідь, фінал якої втішає і додає Надії, і Віри в те, що Все буде Добре!

2020-08-01 19:58:15

Светлана Осипова

Ох, як же проймае!Стислий сценарiй для твору чи фiльму.Дякую за важку працю.

2019-10-20 17:36:36

Вячеслав1

2019-10-23 02:42:01

Стас Кривда

... до сліз Дякую Вячеслав

2019-10-16 05:38:35

Вячеслав1

2019-10-16 23:40:21

Олесь Жученко

Шановний пане В'ячеслав, дуже гарний вірш, аж до серця пробирає.
Дякую. З повагою до Вас. Олесь

2019-10-16 04:38:20

Вячеслав1

2019-10-16 23:39:09

Дефонтер

Неймовірна ситуація! Оповідь вельми достеменно надано своєрідним рядком, тому дійство сприймається уявою легко та проникливо. Переймаюся.
Сподіваймося на добро, творімо добро! Дефонтер

2019-03-23 05:29:36

Вячеслав1

Дякую, друже!

2019-03-23 15:02:00

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений