Автор: Вячеслав1
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-04-20 20:28:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БАЛАДА ПРО ЗВАЛЕНЕ ДЕРЕВО

Звалило дерево буревієм
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
Лежало, впершись руками-гіллям...
Здіймався ранок над ним повільно.

Ще вчора хмарами лоскоталось,
гніздо плекав ще на ньому сокіл,
сміялось сонце йому звисока,
щось таємниче йому шептало.

А там, внизу - прозаїчні будні,
турбот житейських рутина сіра,
полює в сутінках звір на звіра
від днів вчорашніх, до днів майбутніх.

Упало. Корінь сточила  зрада.
Живцем розірвані, жили-вени
кричать над вирвою німо, щемно,
ще кровоточить струмками рана.

Вершини в небі байдужо зверхні
не чують крику за шумом вітру,
чужі, далекі і непривітні.
А долом вогко заносить смертю.

Гілля повалене кози топчуть,
снують мурахи зеленим листям.
та часом пташок у день імлистий
крилом невидимим затріпоче.

Та впало зріле, живе насіння,
промінням теплим удень зігрілось,
і  в нім життя ожило несміло,
неначе дерева воскресіння.

История cоздания стихотворения: