Автор: Игорь Дрижчаный
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-11-09 17:42:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Телефонна розмова

Мені хотілося б якось з Вами зустрітися.
Казати чесно,  хотілося б познайомитись.
Так, пишу, але, знаєте, буду соромитись
Читати свої аматорські нісенітниці.

Я не за тим. Просто іноді уявляється,
Що у нас з Вами є дуже багато спільного,
Я б розповів, коли б Ви мали часу вільного.
Але, звичайно, можливо, я помиляюся.

Я прочитав Ваші нариси. Вибачте, повісті.
Був приголомшений. Звідки Ви про все знаєте?
Це ж все про мене, а, скорше, про нас, уявляєте?
Це все було. Я не вірю в такі випадковості.

Все, що давно забуте, стерте, поховане,
Всі ці обличчя, слова, навіть шрам на потилиці,
Вираз очей, що на мене, всміхаючись, дивляться…
Не пояснити збігами випадковими.

Скільки хвилин? Хто зна? Хіба зразу визначиш?
Може одну, а може й доби бракуватиме.
Ні, не згадаю в Фейсбуці, не цитуватиму.
Нащо мені посилатись на Ваше прізвище?

Ні, я не п’ю вже давно. А це має значення?
Що? Божевільний? А хто може бути упевнений?
Звідки цей номер?  Вибачте, мабуть, даремно я
Потурбував Вас. Пробачте мені. До побачення.

История cоздания стихотворения: