Автор: Анна Сиренко
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2017-08-17 14:59:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Повалені серця, надії,
Розбещені думки і почуття
Ламають нам коріння мрії
Потроху відбираючи життя.
Вони мов корені міцних дерев
Такими сильними здаються на початку
На фоні нас, малесеньких людей,
Які за мрію мають лиш життя в достатку.
Прийде зима, завіє вітер
І вічно пануватимуть сніги
У душах тих, де виріс цвинтар
З бажання, віри і жаги.
История cоздания стихотворения:
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |