Автор: Вольд
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-08-19 07:33:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пам'яті Шевченка

Пам’яті  Шевченка
                                                              «Кохайтеся, чорнобриві,
                                                              Та не з москалями...»
                                                                                  Т.Г.Шевченко
Народився Тарас два століття тому,
Й ще не знала тоді Україна,
Що кріпак, сирота, (що сказати й кому?!.)
Стане гордістю й честю країни.

В дяка грамоті вчився, помиї носив
Та весь час свій він мріяв про волю;
В чистім полі і душу, і Слово гострив,
Щоб позбутись кріпацької долі.

Молодий Енгельгардт  як господарем став –
Про кріпацький талант зміг подбати:
Він Тараса в малярню навчатись послав,
Щоб художника власного мати.

Та столиця Росії ще не втратила дух
Декабристів, повішених злісно,
Тож Тарасові мрії  від БрЮллова рук
В лист свободи формуються спішно.

Та не відчув Шевченко волі
В Росії царській кріпаків,
Бо син народу, що в неволі,
Змиритись з панством не хотів.

Він таврував тюрму народів,
Російських друзів поважав,
Панів (фальшивих лібералів)
Й родину царську – зневажав.

Як у пана служив чи у війську страждав,
Чи писав про колишні події –
Все життя наш Тарас тверду впевненість мав,
Що Вкраїна – раба для Росії.

Як багато пролито на схилах яруг
Задля волі козацької крові,
І могили високі постали навкруг
Для народної кращої долі.

Тому, «пригорнувшись до рідного слова»,
Нагадав я Шевченка слова
Про «любов» москаля і зрадливу обмову,
Що до горя і крові нас завжди вела.

История cоздания стихотворения: