Нет статуса

Автор: Володимир Верста
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-10-15 10:08:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мій брате вітре

Лечу у даль, мов вітер, я сміливо,
І байк несе, де вулиці сумні,
У скверах ліхтарі горять ліниво,
Про себе, вітре, розкажи мені.

Сідає сонце тихо і зрадливо,
Сховались вже останні пломені,
Дорогою все мчуся я стрімливо,
О вітре, ми з тобою тут одні.

Укрила ніч з небес шляхи дбайливо,
Ніде не чутно навіть метушні,
Стрілою в тінях линемо мінливо,
О вітре, вже горять коліс вогні.

Творили ковдру сутінки примхливо,
Кінця шляху не бачу я в імлі,
Це – безкінечність, стало так щасливо,
Я вітром став і плину між вітрів.

© Володимир Верста

История cоздания стихотворения:

Дата написання: 31.07.17

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 240

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Краб

Сподобалася Ваша одностайність із вітром.))
В одному дусі.
Красива ніч.
З повагою, Влад.

2018-02-28 15:36:28

Володимир Верста

Дякую!

2018-02-28 20:23:16

Лариса Гараган

Красиве і неочікуване перевтілення в кінці.
Гарний вірш, і я на байку проїхалася.

2018-02-02 13:30:56

Володимир Верста

Спасибі

2018-02-28 15:25:14

Лариса Гараган

2018-02-28 16:22:22

Дефонтер

Знак питання наприкінці першого катрену не потрібний.
Добре передані відчуття-почуття. Легко ввійти в образ та летіти назустріч вітру...
Бути добру! Дефонтер

2017-10-15 10:38:00

Володимир Верста

Дякую Вам

2017-12-10 20:34:51

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений