Нет статуса

Автор: Володимир Верста
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-08-09 12:15:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Натхнення

Хтось думає що його треба шукати, інші вважають, що воно саме приходить…

…Я ж прокинувся цього ранку о п’ятій чи то від безсоння, що мучило останні кілька тижнів, можливо, зміна
часових поясів. Хтозна…
Знаючи, що подальші спроби заснути обвінчаються крахом, я вирішив сходити на море. Швидко поснідав,
узяв гітару й блокнот у надії, що все-таки зможу щось нашкрябати. Зачинив номер і вирушив на берег, він
був зовсім неподалік. Віяв теплий ранковий вітерець, а в повітрі висів запах моря і квітів, повз які я
проходив, відчувалася легкість.
Ось і море!.. Вмостившись зручно на пісок, я деякий час споглядав, як танцюють хвилі, і бриньчав щось
мимоволі на гітарі…
Взявши блокнот, я почав думати, щоб таке написати…
Кохання?.. Кохання, яке змогло воскресити на кілька місяців, а потім…
(Хоча ні! Не кохання! Закоханість? Не знаю… Але я не відчував цього почуття дуже давно, воно здавалось…
справжнім?..)
…А потім отруйним стилетом засісти глибоко в серці й ржавіючи повільно вбивати. І кожна спроба щось
написати – це спроба дістати ось цей кинджал, але проблема в тому, що його неможливо витягти й наступні
лише намагання утворюють ще більшу рану… І кров, що стікає у вигляді чорних емоцій…
Та й кому?... Навряд чи адресату це потрібно…
Інші теми здавались… банальними?..
Писати бажання не було.
Відкинувши блокнот, я приліг на пісок і дивився на синє і безкрає небо, слухаючи шелест листя дерев і
хлюпотіння припливів, намагаючись ні про що не думати…
Раптово спалахнуло небо, неначе змінився день на ніч, тоді все знову повернулося назад, але з неба
спускалося щось довершене, яке сліпило і навіювало страх, та водночас манило до себе.
Я не міг нічого зрозуміти, рука сама тягнулася туди, та дістати ніяк не виходило. Уже ось впіймав, але ні,
знову воно далеко, а потім уже майже торкається пальців. І так постійно… А потім враз усе зникло…
І тут я розплющив очі. Виявилося, що я просто задрімав.
Але те, що я побачив здавалося таким реальним!..
І тут у голові на мить пробігла думка – я взяв блокнот і почав писати…

…Його називають по-різному… Що ж це було?..
Хтозна… Хтось його шукає, а хтось його чекає…

«Натхнення»
© Володимир Верста
З книги «Наношок».

История cоздания стихотворения:

Дата написання: 21.07.18

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 244

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Ніна Трало

Дуже майстерно зображений Вами прихід натхнення. Створіння воно своєрідне, але без нього нічого не виходить, тому живемо, чекаємо, пишемо і читаємо... Дякую.

2020-10-09 22:17:26

Володимир Верста

Дуже дякую Вам!

2020-10-12 08:12:48

Наталя Кропивницька

Дійсно, натхнення приходить по різному. Воно обирає різноманітні способи та час і не любить, коли йому вказують, коли саме воно має з’явитись. Тому не чекайте - живіть, а натхнення обов’язково прийде.

2018-08-09 14:24:19

Володимир Верста

Тут ви праві, завжди приходить неочікувано, дуже дякую Вам за відгук і прочитання!

2018-08-11 13:06:14

Дефонтер

Цікава оповідь. Втім, у кожного автора натхнення приходить по-різному, так само і творчий процес по-різному протікає. Мені пощастило: моя Муза щира та невагома. А творчий процес сповнений п'янкою ейфорією.
Бути добру! Дефонтер

2018-08-09 12:29:25

Володимир Верста

Дуже дякую Вам за прочитання і відгук

2018-08-11 13:04:06

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений