Автор: Володимир Верста
Тема:Мистика и эзотерика
Опубликовано: 2018-10-31 19:00:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Відплата зла

Епіграф:
«Раніше вірили, що коли людина помирає, ворон відносить її душу в інший світ, але деколи відбувається
щось настільки жахливе, що душа несе в собі велику печаль і не може відшукати спокій та інколи, дуже
рідко ворон може повернути душу назад… Щоби здійснити зло…»

І

Сліпуче сяйво... Ворона кружляння,
І тріск плити могильної... Ліхтар...
Клекоче ворон... Рій думок... Страждання
Впиваються у розум, наче жар...

Куди іти? За вороном? Мовчання...
Веде мене дорогою... Бульвар
Один, там інший змінюють блукання...
Я згадую землистий тротуар...

Ось дім... І Шеллі... Смерть моя... Насилля
Над нею... Розпач, сльози, та вона
Також стікає кров'ю у безсиллі

І тягнеться до мене, помира...
...А за вікном дощить, і повен сили
Я повернувся вбити їх... Імла...

ІІ

Імла спадає... Помста наповняє...
Ця ніч розплати стане їх кінцем.
Насилля згине... Грім усе згадає,
Зірвавши небеса... І я свинцем

У три мішені вбивць уже стріляю,
Останній ужахнувся від лиця...
Страждання Шеллі темною стрілою
Пролинуть через їхні злі серця...

Звершилася розплата... Смерті дотик...
Та ран не залікує це моїх,
Хоча би дощ закінчився скорботний,

Не може бути вічним дощ... Я зміг!..
Знайти спочинок... Реквієму ноти...
Злітаю Шеллі!.. Я убив усіх...

© Володимир Верста

За мотивами коміксу «Ворон» Джеймса О'Барра

История cоздания стихотворения:

Дата написання: 26.08.18