Автор: Володимир Верста
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-20 09:53:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Стихія тиші (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

***
Мовчу. Ім’я моєї музи – Тиша.
Пекуча і гучна лавина мрій
Пустелю ночі у душі залишить.
В чорнилі оніміє гріх і грім.

Мовчи. Хай душу до кінця розчинить
Вино ілюзій та нектар зі сліз.
Розсій по небу золоті перлини.
Думками не торкнися до землі.

Мовчання нас погубить і врятує.
Віддам я вітру безсловесний лист.
Не промовляй ім’я любові всує…
Хай вічно в тиші мріє і болить.

***
Моє мовчання і твоя байдужість
Змикаються в обіймах самоти.
Я замерзаю у пекельній стужі
Між мертвих фраз, які тепер нести.

Несказані мотиви, як і вірші,
Давно розтали, наче перший сніг,
І ми удвох серед німої тиші
Героями зробились інших книг.

Я залишаю ці блокноти датам —
Нехай розкинуть вірші в календар.
Я зачиняюсь у пустій кімнаті
З тобою, музо... Вип’ємо нектар?..

История cоздания стихотворения: