Автор: Таня Яковенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-11-17 17:59:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

До світлої пам'яті Людмили Татаринової (Слабко)

Завмерла душа – пролунала ця звістка,
Жахлива, пекучого болю, мов кістка,
Застрягла у горлі, палає вогонь:
Ніколи Вона  не розімкне долонь.

Як порожньо, холодно,  серце   ридає:
Чарівної Люди  вже з нами не має.
Краплинами сльози стікають з повік.
Хвороба безжально скосила їй вік.

І рідні, і друзі, з дитинства ще, з школи
Тебе пам’ятаємо в дружньому колі:
Де щирість твоя  і жарти, і слово…
…Так спогади линуть все  знову і  знову…

Як тяжко змиритися! Втрата жахлива!
Схиляємось всі у нестерпну хвилину.
Прощатися треба:  трагічна ця мить.
Душа загорнулась у  смуток – болить!

Болить! Обірвалась життєва дорога!
У відчаї, вкотре звернувшись до Бога,
Благаємо, щоби відкрився  ЇЙ  РАЙ,
А всім нам,  мирянам, життя гідне дав.





                
Зі щирою скорботою однокласники                
сш.№22 м. Кременчука, випуск 1976 року


                17.11.2018
Свидетельство о публикации №118111707398

История cоздания стихотворения: