Автор: Тетяна Мороз
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-12-16 16:53:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Барабанив дощ у моїм саду,
Замочив до скрипу на веранді сходи,
Ти сказав колись: я іще прийду!
А пройшли роки і пальто із моди.
Календар на кухні світить грудень місяць,
Снігу, як вагони, за моїм вікном.
Із-за хуртовин не розгледіть вулиць,
І душа як камінь стигне під замком.
Не тобі судити, не мені таїть,
Не усе в житті так, як би нам хотілось,
Я тебе чекала майже пів століть,
І від цих чекань небо затаїлось.
Барабанив дощ у моїм саду,
Сорок третя осінь без твоїх очей.
Ти сказав колись: я іще прийду!
Очі не здрімали тисячі ночей.
Не гнівити Бога, значить не кохати,
Барабанить дощ, хуртовина в’є,
На весні і літом можна нам літати,
Але спомин в серці безсердечно б’є.
Так роки сходили, що не день- пора.
То у полі сходить, то густа зима.
А тебе немає...як мене нема,
Я тебе чекала все життя одна.
История cоздания стихотворения:
Цікавий погляд на життя і поведінку людей. Мені сподобалося. |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-29 11:32:27 |
Війна знімає свій урожай. Біль, сльози, жах, розпач. На жаль і кінця не видно. |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-29 11:30:42 |
О, как хотелось бы мне
быть Той, чья улыбка всех дороже! Позволить Вам меня любить... Да и себе - влюбиться тоже... С уважением и улыбкой, Таисия |
Рецензия от: Таисия Бадиленко 2024-03-29 11:09:00 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |