Автор: Воронин Николай
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-06-17 08:16:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ОДИНОКИЙ СПІВ БАНДУРИСТА

Крізь століття йде до волі дух козацтва по землі,
Ох, сумна ж траплялась доля тих незламних на чолі
Мужніх лицарів героїв і народних кобзарів,
Що співали про неволю, лють підступних ворогів.

Та даремно український дух цькували паничі,
Знов з’являвся він у полі, в кожній хаті на селі.
Мальовнича відродившись, давня пісня козаків,
В чистих душах оселялась навіть юних дітлахів.

Прапор в Божім хоч у небі синє жовтий майорить,
Хмара темна поступово насувається, гримить.
Заграє таємна сила із володарями тьми,
Грати важко кобзареві в Царстві сонному в пітьмі.

Тридцять срібняків скажених, обіцяють тим хто здасть
У неволю рідну матір та земельку всю продасть.
Зажурилася Країна, звідусіль лунає плач,
Наближається година лиходійства та невдач.

Десь лунає одинокий кобзаря старого спів,
Та його не чують бідні, — перевтілившись в рабів.
Боже в небі, де ти в синім, чом зневіра лізе в дім,
Розпорошуються люди, мов дурман давали всім.

Хоч зосталася надія на старого козака,
Захистити вкрай потрібно бандуриста співака.
Грає він для наче сплячих по хатинках хутірця, —
Заповіт несе Тараса у чуттєвіші серця…   

Nikvoron   17.06.2021

История cоздания стихотворения: