UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Володимир Шатровський
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-02-03 17:36:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Несподіваний, але приємний випадок
Йоган-Георг Пінзель ,, Розп'яття,,
Що світ мистецтва у палаючій душі?
Чи він живе в мені, чи в ньому я блукаю,
приборкавши його? Та в ньому потерпаю,
та через мить радію,
побачив образ у вселенській метушні,
хмілію,
та через мить ніяковію,
бо Всесвіту душа співає літургію.
Це все вона рукам постійно пропонує,
та зваги надає -
ті образи у чомусь утілити,
та перекладає
на мову пензлика, чи фарб,
чи величі каміння.
Ми самі для себе безтурботно створюємо стереотипи, які нас потім вводять в оману, змушуючи сприймати речі
такими, що не відповідають дійсності. Але життя все ставить на свої місця, і людей, і явища.
Львов – це місто, до якого повинен завітати кожний українець, хоч один раз у житті. Бо якщо Київ - це розум України, то Львів - це її душа.
В далекі 70-ті роки наша с дружиною подорож по містах України була у якості весільної подорожі, і Львів був
одним з цих міст. Вражень було багато, але це було ,, Галопом по європам,,
Вісім років тому ми вирішили всю відпустка присвятити цьому славетному місту. Мандруючи пішки по місту,
відвідали майже всі пам’ятки, і релігійні, і світські. Всі храми вражали насиченістю як фресками, так і
скульптурами. Тільки Костёл Святой Эльжбеты відрізнявся. Збудований у неготичному стилі, як зовні, так і
усередені, при бідності прикрас вражав величчю архітектурних форм та скляним іконостасом. В одному із замків
побачили кілька дерев’яних скульптур Йогана-Георга Пінзеля, які так сподобалися,що вирішили відвідати виставку
його творів, яка розташувалася у Костьолі кларисок. В останній день нашого перебування у Львові
це і зробили. Коли підійшли до величезних портальних воріт, то ті виявилися зачиненими. Ми засмучено стояли і
вголос нарікали,що не доля побачити такі унікальні твори видатного майстра. Але раптом відчинилося маленьке
віконце на воротах і пролунав чийсь голос,
- Сьогодні вихідний, так що приходьте, будь ласка, завтра.
Я сумним голосом відповів, що нажаль завтра будемо вже по дорозі додому. Ми вже повернулись, щоб піти геть,
коли величезні двері заскрипіли і відчинилися. На порозі стояв кремезний чоловік, років до тридцяти, у формі
поліцейських військ та з автоматом на плечі. Поцікавившись звідкіля ми, він запропонував зайти до костьолу та
оглянути експозицію.
Що його примусило так вдіяти, я можу тільки здогадуватися. Можливо тому, що ми з українського міста, та й ще
розмовляємо українською мовою. Можливо скучив наодинці сам з собою у храмі. Можливо сподівався на подяку,
що я і зробив потім. Хто зна!
І почалося. Цей представник ментів, до яких до цього ставився з упередженням, бо вважав їх грубими селюками
та невігласами, впродовж сорока хвилин, мабуть і більше, розповідав про самого Пінзеля, про кожну його
скульптуру. Фахово розповідав про фрески і на стінах, і на стелях. Навіть звернув нашу увагу на одну фреску.
На ній був зображений святий, у якого одна нога від коліна переходила в скульптуру. Майстерне втілення цієї
композиції не відразу помітне. Трохи довше ми зупинилися біля скульптури розп’яття, що на фото, бо анатомія її
вражала. На останок я запитав несподіваного екскурсовода, чи не фахівець він від мистецтва.
На що пролунала відповідь, яку запам’ятав надовго,
- Ні, я до мистецтва ніякого відношення не маю, але яким бовдуром потрібно бути, щоб знаходячись поруч з такою
красою і не цікавитися - чому вона така, хто її створив і навіщо.
Такого задоволення від споглядання творів мистецтва я не отримував ні до, і не після. Можливо цьому посприяла така
незвичайна атмосфера екскурсії.
Отак я позбавився з одним із своїх забобонів.
История cоздания стихотворения:
Біографічні відомості про майстра майже відсутні. Його етнічне походження, місце і час народження, також обставини
появи в Галичині та смерті наразі невідомі. Ім'я вказує на його приналежність до християнської релігії.
Збігнев Горнунг свого часу стверджував, що Пінзель походив із Чехії, про що, на його думку, свідчила схожість робіт
майстра з творами празької школи Микола Голубець називав його «шлеським різьбарем»
Пінзель прибув до Польщі наприкінці 1740-х років на запрошення Бернарда Меретина для виконання різьбярських
робіт у проєктованих архітектором будівлях на замовлення Миколи Василя Потоцького. За іншими даними — з'явився
в середині 1740-х при дворі магната М. В. Потоцького, який став його головним замовником і патроном.
Протягом 1750—1760-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином[13]) працював у Львові,
Ходовичах (нині Львівська область), Городенці, Гвіздці (нині Івано-Франківська
Перед квітнем 1756 року разом з Йоганом Георгом Гертнером почали працювати[над вівтарями двох Патріархів
(інші дані — святих Фелікса Валуа та Яна де Мата) у Львівському костелі Тринітаріїв, які не збереглися. Роботи
закінчили у квітні 1757 року.[ Кошти за виконані роботи (990 злотих) отримав у 1757 році. Додатково зробив
для цих вівтарів невеликі статуї святих Яна Непомуцького та Якима.
Наприкінці 1750-х Меретин замовив Пінзелю виконання оздоблювальних робіт у костелі в Годовиці, які він не зміг
виконати через передчасну смерть архітектора (крім казальниці — спрощеної репліки амвону в костелі Городенки).
Виконав у 1759—1761 роках монументальні статуї святих Атанасія, Леона, кінну статую святого Юра, за що отримав
величезну тоді суму — близько 37000 злотих. Перед смертю Меретин доручив йому виконання двох балконових
консолей з чоловічими торсами для кам'яниці № 40 на площі Ринок у Львові, перебудованій під резиденцію
львівського єпископа УГКЦ Лева Шептицького, яка 1761 року вже була накрита дахом.
1761 року Микола Василь Потоцький офірував 100000 золотих для виконання різьбарських робіт у новому
домініканському костелі Львова і зобов'язав Пінзеля виконати роботи. Вони передбачали виконання двох бічних
вівтарів у каплицях на поперечній осі храму (до наших днів не
збереглись, вціліли приналежні фігури святих Миколая, Йосифа (?), Августина, Домініка, виконані перед
консекрацією храму 1764 року.
Пінзель виконав статую Матері Божої з дитятком у кляшторному ораторіумі за великим вівтарем. З весни 1764 року
тривали роботи із зовнішньої декорації костелу.
1761 року завершив свої роботи з оздоблення собору святого Юра 16 вересня 1761 року отримав кошти за роботи,
виконані в костелі у Монастириськах, що вважається найпізнішим фактом з життя майстра.
Помер між 16 вересня 1761 і 24 жовтня 1762 року ймовірно в Бучачі.
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 182
Рецензии
Львов, собор святого Юра - это любовь навсегда!
Всем нам - мира, добра и любви!
Відносно мистецтва, можу додати, що Всесвіт, як ви назвали, дійсно співає літургію, і що цікаво, сам Творець милується своїм творіням нашими очими, руками, почуттями, або пензликом, через каміння..)))
Володя, мій низький уклін!
Добрай раніцы і ўсяго найлепшага Вам.
Гарного вечора
Коли у Фастові нас впустили до костьолу (теж спочатку було "Приходьте завтра"), коли мої гості у Путивлі підійшли до зачиненого Свято-Преображенського собору і жіночка, що свічки продає, провела їм екскурсію - розповіла про ікони та срібну люстру, що Петро І подарував. А мені колись давно охоренець-міліціянт влаштував екскурсію Маріїнським палацом у Києві. Маріїнський палац побудований імператрицею Єлизаветою, за часів незалежності - президенська резиденція.
Отже, таки приємно, що подібні випадки не поодинокі. Хоча останній - це явне порушення статуту )
| Казково,заворожують ваші
слова... Пестять своєю ніжністю. Дякую |
| Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-04-28 10:40:13 |
| напрочуд гарний вірш, "стислозмістовний&qu ot;, так би мовитий! тільки слово "випрасувана", здається мені, не зовсім петичне і трішечки псує дуже вдале загальне відчуття довершенності. |
| Рецензия от: Юра Рашкин 2024-04-28 09:55:10 |
| Актуально! Адренохромщики при власти Элитой зовутся, к несчастью... |
| Рецензия от: Лия Маццилли 2024-04-28 09:48:50 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |