UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Володимир Шатровський
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-02-15 13:29:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Руда( містична повість )
Передмова
Мир знаком мне, и что же?
в нём же нет обещаний,…
я красою пленяюсь совершенно случайно.
Неслучайные лица
попадают случайно,…
проникаюсь их сутью так иррационально.
Мистецтво перестало бути насолоджуючим душу і розум елементом наших взаємин з навколишнім світом,
навіть у боротьбі з ним воно стає все більш ірраціональним. Створюючи твори, що начебто не мають до краси
відношення, мозок відчайдушно працює в пошуках раціонального зерна в цій ірраціональності, відточуючи свій
логічний апарат і намагаючись вийти на новий рівень розуміння реальності. При цьому людина не перестає
мимоволі зупиняти свій погляд на тому, що є найвищим ступенем доцільності, що містить гармонійне поєднання
суперечливих елементів і у формі, і в суті. Фізики підсвідомо впадають у лірику - інструмент душі. Лірики,
у пошуках нових форм, підсвідомо, а може й навмисне, впадають у фізику - інструмент інтелекту, не знаходячи
необхідних визначень для свого стану. І знати б, хто з них більш містично налаштований.
Неологізми і епітети, фразеологізми і метафори в словесних ігрищах, які прагнуть новизни, яку тільки може
придумати запалений мозок поета, та вигадується їм, можна сподіватися, не тільки заради розваги.
Однак вони можуть сприяти судженню про предмети та явища всупереч загальноприйнятим думкам.
Поезія вміщує у собі і дійсність, і блаженство. У той же час, коли пером правлять три пальці, працює все тіло.
Так, і працює, і втомлюється, і болить. Поряд із цим душа може і радіти, і журиться невпинно. Водночас,
чи втомлюється розум? Він де, мовляв, і не сумує, і не радіє, а тільки генерує припущення, іноді навіть
безрозсудні, аналізуючи їх. Принаймні намагається це зробити. Кажуть – мізки пухнуть від роздумів.
Вони пухнуть не від думок. Ні, вони пухнуть від незнання, як їх аналізувати. Може поетичний, ірраціональний,
спосіб, як надчуттєвий, більш дієвий в осмисленні світу. А можливо, поезія – це всього-навсього замилування мозоку.
Глава перша
На вулицю їм. Т. Шевченка, прокволо осідали червневі теплі сутінки. Вони осідали з хмар, під’южованих вітром,
і радше за все, пустуном Зефіром. По ній же під гору спускався неквапливою, але впевненою, ходою чоловік,
вищий за середній зріст, якому на вигляд було не більше тридцяти років. Його, навіть будучи гладко поголеним,
обличчя з красивими, але дещо жіночними рисами, відсвічувало блідою синівою, що надавало йому більше
мужності. Це обличчя закінчувалося високим чолом, оформленим жорстким чорним, акуратно підстриженим,
бобриком. Світло синя джинсова сорочка, під якою біліла футболка, опускалася на темно сині джинси, що ледь
не доходили до білих кросівок. Відчувалося, що він не був чужий віянням моди.
Але треба зауважити - цьому легіню, з його зовнішністю, багато що пасувало. Це був Марат Христофорович
Венедиктов - холостяк, який мешкає один у трикімнатній квартири. До тридцяти років він вже встиг відучитися
в Дніпровському НМЕТАУ, закінчити в ній аспірантуру та стати доцентом кафедри технології машинобудування.
За очі студенти називали його Колумбом. Його дід, капітан далекого плавання, назвав свого сина Христофором
на честь великого мореплавця Христофора Колумба. І тепер призвисько "Колумб" переслідувало онука по життю,
спочатку у школі, потім вже й у академії. Оскільки батьки ,,Колумба,, два роки тому відійшли в інший світ, то
піклуватися про нього тепер не було кому, проте про одруження навіть самому собі не заїкався, бо вільне
існування його більше ніж влаштовувало, хоча вся рідня постійно діставала наміром зв'язати по руках і ногах
узами шлюбу, хоч із кимось. Вочевидь, вони були з породи тих людей, кому погано, коли комусь дуже добре.
Підсоння святості над його головою не майоріло, тому тривалих стосунків молодий доцент не заводив,
хоча атакував чарівні атаки аспіранток постійно. Безбач Марат вирішив спацерувати до
Катеринославського бульвару, але, не доходячи до нього, зупинився під величезною липою, щоб вдихнути
п'янкий аромат її цвітіння. Тут зразу намалювався внутрішній голос, змусивший посміхнутися:
,,Марате, ти поза всяким сумнівом - поет весняного похмілля,,
Не встигнувши насолодитися цим ароматом, він почув зверху жалібний писк кошеня. Треба сказати,
що Марат Христофорович не любив котів, за їхнє нахабство і настирливість. Але цей жалібний звук його чомусь
зворушив і змусив глянути на крону дерева. На висоті трьох метрів висіло та відчайдушно чіплялося за товсту
гілку яскраво руде кошеня і видавало такі ж відчайдушні верески про порятунок.
Недовго думаючи, чоловік заліз на дерево, узяв верещаче кошеня, яке чомусь, дряпаючись, чинило опір,
і зістрибнув з ним униз. Не встигнувши ще приземлитися, почув поряд із собою, можна сказати біля самого
вуха, жіночий переляканий вигук,
- А-а-ай, - і після паузи, - ви що, зовсім з глузду з'їхали, мало не прибили мене!
- Вибачте, заради бога, і гадки не мав лякати когось, ось, рятував це чудовисько, - і чоловік, посміхнувшись,
продемонстрував врятованого.
За мить він перевів погляд з рудої бестії на володарку обуреного крику. Те, що він побачив, несамохіть змусило
розтягнути посмішку до вух. Перед ним стояла дуже симпатична мініатюрна дівчина, років двадцяти п'яти,
з довгим волоссям вогняно-рудого кольору, такого ж, як і у кошеня. Відразу ж згадалося: римляни вважали
рудий колір волосся ознакою неймовірного успіху і навіть купували рудоволосих рабинь як талісман.
У Полінезії також відзначали рудоволосих людей, як особливих. Вважалося, що сонячна шевелюра – ознака
вельмишановного походження та доброзичливого розташування божественних сил. Несподівано він узяв
пухнастий рудий грудочок і притулив його до розкішної копиці такого ж рудого волосся дівчини.
Хвилину вони стояли мовчки, у чоловіка погляд бігав з кошеня на дівчину, а у дівчини з кошеня на нього.
Потім їхні очізустрілися і загорілися рудим світлом... напевно, а їхні губи прошепотіли одночасно,
- Ні, ні, такого збігу не буває!
Ще мить і вони дзвінко розсміялися, змусивши кошеня припинити скиглення і з цікавістю дивитись на них.
- Гаразд, треба ж якось визначити це диво з невідомим прізвищем, хоча можна назвати його прямо тут і відразу, -
перебив сміх Марат, - так, до речі, не вважайте за настирливість, а як ваше ім'я?
- Маргарита, - дівчина опустила погляд на кошеня, але одразу знову зупинився на обличчі Марата, - можна
просто, Марго.
- А я - Марат, на жаль, не Майстер, але сподіваюся, це ім'я вам не буде різати слух. То що нам робити з цим
верхолазом-еквілебристом?
- Тато рудий, дідусь мій теж, руда і я, що ж, тепер руда сім'я збільшиться.
- От і дивно. Марго, якщо вже гуманітарне питання вирішилося, то в мене банальна пропозиція – прогулятися втрьох.
Як ви до цього поставитеся?
Але в голові прозвучав внутрішній голос: ,,Марат, схаменись, де твої принципи, не в гнів будь сказано, дивись,
щоб почуття тобі не збрехали,,
Проте Марат прислухався до іншого голосу, до голосу свого інтелекту:
,,З'ясування природи власної схвильованості відбувається у спробах зрозуміти природу утворення любові,
що потрапляє в тіло через очі, навіть через фантом предмета любові,,
,, Що за нісенітниця, який фантом, адже це навіть дуже живий предмет,, - подумав він, але вголос вимовив,
- Ну, хіба що, прогуятися заради нервової системи врятованого.
Несподівано вуста Марго запісніли такою усмішкою, що у Марата всередині закрутився та загомонів вихор
почуттів, напевно теж вогненно-рудих.
Не давши часу для роздумів голосу інтелекту, він запропонував,
- А я, так вже і бути, у вигляді гуманітарної допомоги місцевій фауні не пошкодую коштів на морозиво для її
представника.
Бачачи, що цей неспокійний рудий представник продовжував вириватися з рук Марата, Марго взяла цю шалену
грудочку і пригорнула до себе.
Той одразу ж затих і притулився до її грудей. Здивований рятувальник верхолаз навіть сплеснув руками від подиву,
- Ось-ось, тварина відразу відчула тепло домашнього вогнища, і визначила, з ким йому буде комфортніше жити.
І з прізвисько не треба мудрувати лукаво - ,, Майстер,,Марго лукаво подивилася на Марата і посміхнулася,
- Хм, а я теж про це подумала.
І вони, спочатку мерщій, а поім все повільніше, рушили до Катеринославського бульвару. Пауза мовчання тривала
недовго,
- Марго, як ви опинилися на моїй рідній вулиці. Я з народження тут живу, але ніколи вас не бачив?
- Моя поява тут зовсім випадкова, і ми навряд чи зустрілися б,
якби мама не попросила передати деякі ліки для маленької доньки своєї близької подруги, яка живе на Гоголя 6.
Та й проконсультувати її заодно, адже я педіатр і спеціалізуюся на дитячої кардіології, а зараз працюю інтерном
у Центрі здоров'я матері та дитини.
- Ось чому дитина, хоч і котяча, відчула ауру лікаря, який обожнює дітей.
- Істинно так, - зауважила Марго, - з давніх-давен помічено, що у рудих сестер милосердя хворі вставали на ноги
набагато швидше. Я можу без хибної
скромності поставити себе в ряд відомих уславлених представників рудих в історії людства. Галілео Галілей,
Кромвель, Вільгельм Завойовник, Антоніо Вівальді, Леонардо Да Вінчі, Вінсент Ван Гог, і багато, багато інших.
Так, ось що ще, Христофор Колумб.
Почувши останнє ім'я, Марат голосно розреготався, але побачивши здивований погляд рудої супутниці, поспішив
виправдатися,
- Вибачте, Марго, бачите, моє по батькові - Христофорович, і студенти за очі називають мене Колумбом,
але мені це навіть подобається.
Тепер, у свою чергу, засміялася вона,
- Отже, вас також можна зарахувати до рудих. Ваш то славнозвісний тезка по батькові був рудим.
Далі буде.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 180
Рецензии
| Красиво и загадочно... как сама любовь. |
| Рецензия от: Тетяна Даніленко 2024-04-28 15:16:02 |
| Прекрасна образність! Вітаю, Леся, з чудовим твором! |
| Рецензия от: Тетяна Даніленко 2024-04-28 15:08:40 |
| Майстерно, талановито, пронизливо... Дякую! |
| Рецензия от: Тетяна Даніленко 2024-04-28 15:00:57 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |