Автор: Владимир Роберта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-02-12 23:29:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Вітер здійнявся поривчастий рано..."

                  Авторський переклад з російської


* * *

Вітер здійнявся поривчастий рано;
Дме свій шалений нестриманий гнів…
Небо – важке та похмуре і рване, –  
Зовсім знесилений день, упустив.

Стріляне снігом, у вітра у череві,
Странником, збіглим зненацька з шляху,
Б’ється тонке і оголене дерево,
Хоче стерпіти безжальну пургу.

Борються з хугою змерзлії плечі,
Руки знаходять останній угин.
Ношею хмарною згнічений вечір,
Згинув, та так і не вставши з колін.

Вітер і сніг вже подолані втомою.
Дерево стогне… Безрадісний клич.
Ні, не турбуйте його жалобою –
Дерево вистоє в пагубну ніч.

Встоїть у цю, та і в інші зуміє…
Втомлено вітер улігся в пітьму…
Дерево спить. Бачить сни голубії…
Тихше. Та мрій побажайте йому.  


* * *

Ветер поднялся порывистый рано;
Мается, полный неистовых сил...
Вот уже небо – тяжёлое, рваное –
Обессилевший день уронил.

Носится снег. При дороге растерянно,
Путником, сбившимся в бурю с пути,
Мечется тонкое голое дерево;
Хочет уйти... и не может уйти.

Борются с вьюгой озябшие плечи,
Руки находят последний изгиб...
Тяжкою ношей придавленный вечер,
Так и не выпрямившись, погиб.

Падают ветер и снег от усталости.
Дерево стонет... Как боль превозмочь?..
Нет, не надо, не надо жалости –
Дерево выстоит в эту ночь.

Выстоит в эту и в те – другие...
Ветер устало улёгся во тьму...
Дерево спит. Видит сны голубые...
Тише... Дайте погрезить ему...

История cоздания стихотворения: