Автор: Владимир Роберта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-07 22:32:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Лиця, лиця…"

               Авторський переклад з російської

* * *

Лиця,
лиця…
Ноги,
ноги…
Вдень
я втрачаюся
серед дороги.
В сутолоці вулиць,
та в їх течії.
Себе зустрічаю я
тільки вночі.
Дивлюся на себе,
та часу не гаю –
думаю,
спорю,
хвалю,
та і лаю.
То пилом стаю,
то я – блиск,
то я – грім.
Слуга почуттям…
і володар я їм.
Раптом
відчув,
що пітьма засвітила,
й мене переповнює
лагідна сила.
Заповнені
груди
і рот мій,
і вуха
чимсь невагомим,
та нібито духом.
Відкрита долоня –
та й в неї теж множить
щось таке –
ні на що і не схоже.
Стаю я великим,
не маючи краю…

Що далі –
нічого не пам’ятаю.

Бачу, проснувшись,
знов будні суворі.
Втрачаюся вдень,
як краплинка у морі.

-------------------------------------

* * *

Лица,
лица...
Ноги,
ноги...
Днём
я теряю себя
среди многих.
В сутолоке улиц
и между
прочим.
С собою встречаюсь я
только ночью.
Лежу
и смотрю на себя,
не мигая.
Думаю.
Спорю.
Хвалю.
И ругаю.
То в пыль превращаюсь,
то в прелесть долин.
Слуга своим чувствам...
и их властелин.

Вдруг
чувствую,
мной
темнота озарилась,
и я наполняюсь
какою-то силой.
Заполнены
грудь моя,
рот мой
и уши
чем-то
невесомым,
безвоздушным.
Открыта ладонь моя –
в ладони тоже
что-то такое –
ни на что не похожее.
И я становлюсь
всё огромней,
огромней...

Что потом –
ничего не помню.

Вижу, проснувшись,
день
буднично-строгий.
Днём
я теряю себя
среди многих.

История cоздания стихотворения: