Автор: Владимир Роберта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-26 18:56:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Вже сутінки з тьмою плечем до плеча..."

                     Авторський переклад з російської

* * *

Вже сутінки з тьмою плечем до плеча.
А в мене горіла без примхи свіча.

В тремтінні – і смуток, і сміх, без осуд.
А на вулиці дощ. А на вулиці бруд.

Згоріла свіча… Але знову за мить
Над смертю душа її ще мерехтить.

Її хвилювання, сум, сміх – все ще тут.
А на вулиці дощ. А на вулиці бруд.

Стискаються чорнії пальці в замок.
Та, вирвавшись, знов тріпотить язичок.

Хвилюючись, з сумом і сміхом – ще тут.
А на вулиці дощ. А на вулиці бруд.

Вже небо світліє… І ось проміж хмар
Прорвався від сонечка сяючий дар;

Зирнув у вікно і спитав: «Що у вас?»
Мій вогник здригнувся і з посміхом згас.

------------------------------------------------

* * *

Ничего не требуя, не ворча,
Мне себя отдавая, горела свеча.

Горела так трепетно, грустя и смеясь.
А на улице дождь. А на улице грязь.

Сгорела свеча... Но всё так же дыша,
Над смертью её пламенеет душа,

Дрожа от волненья, грустя и смеясь.
А на улице дождь. А на улице грязь.

Сжимаются чёрные пальцы в замок.
Но, вырвавшись, снова горит огонёк,

Дрожа от волненья, грустя и смеясь.
А на улице дождь. А на улице грязь.

Уж небо светлеет... И вот из-за туч
Прорвался ликующий солнечный луч;

В окно заглянул и спросил: «Что у вас?»
Огонь улыбнулся и, вздрогнув, погас.

История cоздания стихотворения: