Автор: Владимир Роберта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-28 20:04:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Висить над прірвою скала..."

                  Авторький переклад з російської

* * *

Висить над прірвою скала,
Безпечно в ніч встромивши зуби.
Тут величезний остов дуба
Стоїть, як лячний символ Зла.

Неначе пагубним вогнем
Його палила вічна мука
І злісно вабила на злуку
Із жахом й болем навзаєм.

В повітрі тріпотить вина
Та сріблом мерехтить обману.
І місяць стиглий, в сяйво вбраний,
Блідніє в стиску дикуна.

І кров його із білих ран,
Така ж блакитна, як звичайно,
Тече, пронизує печаллю
Примарно сяючий туман.

Неспокій хмар, як чорний дим,
Клубами відчаю сумління
Над мертвим дубом злою тінню
Пливе, стикаючись із ним.

А він – примара сатани,
Гноблячи місяць з небокраю,
Стоїть над світом, що чекає
Добра і миру, і весни.

---------------------------------------

* * *

Висит над пропастью скала,
Беспечно в ночь вонзая зубы.
Стоит огромный остов дуба
На той скале, как символ Зла.

Как будто пагубным огнём
Его жгла мука вековая,
Зловещим ужасом лаская,
Оставив чёрный страх на нём.

А в воздухе дрожит вина,
Мерцая серебром обмана.
В корявых пальцах великана
Бледнеет спелая луна.

И кровь её из белых ран,
Обыкновенно голубая,
Течёт, безверием пронзая
Прозрачно-призрачный туман.

Волненье туч, как чёрный дым,
Клубясь отчаянным сомненьем,
Над мёртвым дубом странной тенью
Плывёт, соприкасаясь с ним.

А он, осатанело остр,
Луну безжалостно сжимая,
Стоит над миром, ждущим мая,
Безжизненный, но страшный монстр.

История cоздания стихотворения: