Автор: Наташа Шевченко
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2017-11-02 08:47:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

2 листопада 2017

     За вікном осінній дощ біжить і біжить по склу. І за прогнозом таке на весь день. Хоч і листопад, та сьогодні не дуже холодно.
Але мокро, мрячно і не затишно. Це за вікном. А тут, у хаті, я можу зробити для себе маленький комфорт.
     Влаштувалася зручненько на кухонному диванчику біля тепленького радіатора, накинула оренбурзький платок і нумо
писати. Записувати свої думки про те, що бентежить, що вразило, чим захопилася у цю мить… записувати миттєвості
українською. Бо мені дуже бракує мови. Не завжди думаю на рідненькій, та інколи, вона цілий день не покидає мене. Навіть
уголос промовляю сама з собою, чи співаю українських пісень. Тому, що живу тепер далеко від рідного краю. Тут теж
розмовляють на «мові». Вона гарна, колись зможу і на ній підтримувати розмову. Але рідна голубить немов би неньчиними
теплими крилами, яких ніколи не відчувала, та впевнена, що вони саме такі.
     Тож, коли захочеться звернутися за втіхою до чогось вищого за буденність, най це буде українська мова, так добра до мене
та лагідна. Незрима співрозмовниця моїх думок.
…
      Зареєструвалася на українському літературному сайті. Люди були добрі до мене, швидко прийняли до свого кола. Це
приємно. Буду публікувати свої вірші, можливо прозу. І думки.
     Хоча публічність передбачає відгуки, на щоденникові думки їх не очікую. Чому ж тоді довіряю їх портальному товариству?
Все просто. Вони повинні зостатися десь іще, крім ПК. Щоби колись їх змогли почитати мої майбутні онуки (мрію), а тепер – мої
друзі, які так далеко, але, завдяки технічному прогресу, у будь-який час зможуть довідатися про те, чим живу у цю мить. Мої
листівочки. І безперечно, любі товариші і товаришки, мої думки і до вас, до усього світу, якому вони хоч краплиночку не
байдужі. Рада вітати, шановні!   

История cоздания стихотворения: