Автор: Олена Проніна
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-01-18 21:22:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Присмерк

Втомлено присмерк упав на окраїну міста
Бережно гоїти рани нескорених днів.
Біля  окопу димить недокурений Вінстон
Вірно лежав, наче пес, доки вкрай не зомлів.

Пурхає шлейфом між спальників, начебто мара.
Запах промоклих, останніх сухих сірників.
Поміж останнім й наступним ворожим ударом,
Дрібка тепла  і окраєць знервованих снів.

Б'ється крізь сон загадковістю азбука дримби,
Сниться домівка і рідні обличчя близьких.
Тут не вітається слабкість, невпевненість, примха –
Розум холодний, рішучість і мужності штрих.

Люди – медузи, прозорі й підступні водночас.
Часу достоту втекло щоб життя зрозуміти
Серце, мов загнаний звір, бідолашне, клекоче,
Зранена доля ятрить польовим горицвітом.

Ранок засяяв новим надгучним "феєрверком",
Віра вінчає  молитвою дороговказ,
Стрімко навчившись молитися, щиро й відверто.
Хтось, попри страх,  здобува Перемогу для нас.


   Вірш створено для поетичного завдання в Інстаграмі
умовами якого потрібно було використати слова:
Присмерк, сірники, бідолашна, дороговказ, достоту, пурхати,
гоїти, присмерк, дримба, медуза, примха.

История cоздания стихотворения: