Автор: Лакшери
Тема:Мистика и эзотерика
Опубликовано: 2018-01-14 21:41:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Десь кажуть звір є великий та страшний,
Та кажуть він людської плоті хоче,
Ото на гору вскоче і вибухає
І так щоночі.
Здебільш до нього молодь потрапляє,
Та є старі і дітлахи.
Він палить люльку з трав скажених,
Той смак і є гачком для них.
А вранці тільки-но сонечко засяє
Той звір та чарівний той дим
У просторі зникає.
Старі оповідали:
«Багато людство страху від нього то зазнали».
Та кажуть: «Як живим залише
І, навіть, не скаліче –
До неї вдача лине,
Немов, та мальва квітне».
Та, якось на селі біда стала:
Малеча сотника у лісі заблукала.
Шукали марно, не знайшли.
Добу на третю чутки пішли,
Що чули щось ричало в лісі
Якраз на тому саме місці,
Де загубили малюка.
Ось ніч накрила все село,
Такого тут ще не було,
Неначе зорі з неба впали,
Порозбігались по хатам
І ніч женуть, так їй і треба.
Сьогодні темряві кінець,
Страху сьогодні теж кінець
І зорі обіцяють диво,
Вони ідуть шукати звіра,
Позбавити життя, забити.
А зорі – то звичайні смолоскипи.
Наступна дія – сад вишневий,
У центрі сотник металевий
Мовчить, мовчать усі
І, навіть, тиша і та вкусила язика.
А далі сотника рука
Чиєсь лахміття у гору підняла,
І то була сорочка малюка.
Вчинився гвалт,
Де крик, де свист, де топіт -
Гудить село.
І це вже був не шопіт.
Далі буде …
История cоздания стихотворения:
Жизнь, увы, совсем не
странна, Странно мы себя ведём. Нам любовь всегда желанна! Нет в быту — в мечтах найдем... Оценки по стихотворению: Ритм: 5 Размер: 5 Рифма: 5 Метафоричность и целостность образов: 5 Эмоциональное воздействие: 5 Глубина мысли и точность логики: 5 |
Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-03-29 15:22:56 |
Цікавий сюжет. Успіхів Вам, Таісія, творчого натхнення. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:06:39 |
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |