Бажаєте рецензії?
Объявление. Основа-Кафедра. Анализ
Мем 4 - "ЗА ВЗЯТИЕ УНИТАЗОВ"
Сейчас на сайте 2110 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Нет статуса

Автор: Рошан Али
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-06 14:12:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Юність

І пам'ятай в днях юнацтва свого про Творця свого,
   допоки не прийшли злі дні,  й не наступили літа,
                                   про які говорити ти будеш:
                                     Немає мені радості в них!
                                 Екклезіяст. Глава 12. Вірш 1.

Де ж ота співуча юність, в кого?
Я не знав блакитную її.
Що в серцях оберігають люди,
Зв'язують із спогадів пісні
І передають із рук у руки,
Наче ті віночки золоті.
І пускають по воді...

Гульк-гульк.
Ось і во́да тече,
Ось і доля рече,
Не течи водиця
Тай до трясу.
А течи, несися
Аж до спасу.

Промайнула, обікрала, і життя вцідила,
На краплину, з тої річки, де брала людина.
Я не пив ізвідти зовсім, не мочив і руки.
Мріяв збудувати човен, і за очі плинуть,
Своїм шляхом, потихеньку, у тумані сивім.
Люди спали, а мій човен, затріщав і рухнув.
Я підняв його уламки, й цілу нічку тиху
Майстрував собі я хатку, думав оселюся
І дивитимусь удалеч, як бушують хвилі,
Зможу ранком, при сузір'ї, уявляти буцім
Аж до неба, над водою, простяглись вітрила.
Грім ударив й моя хатка також повалилась.
Встала буря темна, злая - розбивала кручі,
Блискавка стинала небо і дуби хилились,
Не виднілося нічого в плескоті дрімучім,
Я закрив лице й наосліп тягся проти бризу.
В кожній хаті, в кожні двері, гупав що є сили,
Не одкрили мені в жодній і упав я змучивсь.
А на ранок розсвітало, все живе ожило,
Сонце променем ласкавим обтинало тини.
Я прокинувся, і бачу як шмигають люди
І свої хати латають із моїх жердинок.
І мене не помічають, як тоді не чули.
Та й пішов собі я світом, а людей огидив.
У зеленім, вогкім лісі на кремезних схилах:
Де водойма не питная, де жаби ночують,
Де нога ще не ступала, де росте кропива,
Де болотник осідає і віка хропить там,
Де у мороці шепочуть мавки і сміються,
Де гнилі дерева плодять яблука червиві,
Де на місяць вечорами вовкулаки виють.
Там от я і поселився, так от щедра юність
З джерела свого вділила, (П'ю і не нап'юся),
Тої чорної гидоти, аж текло по шиї,
Аж тряслися кволі руки, так черпав я люто,
Закотились сірі очі... і упав туди я.
Оповиснув бляклим тілом на отій багнюці
І напевно, трохи згодом, там би і втопився.
Та прийшов до мене спогад... чи мені наснилось,
Ні, не сон, правдиве, справжнє, але позабуте;
Щось таке ласкаво-ніжне, праведно здобуте,
Щось таке іще цнотливе, кришталево чисте...
А неподалік од мене розквітав любисток,
Вийшла з нього біла діва... й морок стрепенувся:
Заходилися із ляку хто-куди звіриська,
Устилалося все світлом, барвами й намистом!
Це була - моя прекрасна, непорочна Юність.
Не живий я і не мертвий за стебло вхопився,
Дряпаючись впав на берег і осліпло щуривсь:
Приласкала скроні ніжно пальцями ясними
І побачив я в блаженстві пресвятеє диво.
У легенях геть забракло і до того пруду,
Що недавно мряк болотом я попить склонився.
Й бачу... перш не зрозумів... із криком віджахнувся,
Знов туди... то я з плюгавим, зморщеним обличчям.
Умиваюсь, примовляю, знов таки дивлюся...
Там страшенний, непрощенний - молодий дідисько.
І закапав гній як сльози, і я в біг пустився.
Йшла за мною, віщувала, обвивала Юність.
Знала де я, ач, де ступлю - все росло полином.
І благала, і співала, а я сльози душу,
І тікаю, бо тепер вже став собі противний.
Розлютилась горда Юність і торснула в спину.
Покотився я додолу, по камінню й шутру,
І стесав собі обличчя до кісток і юшки.
Юність вслід заверещала і назавжди зникла.
Я ж лежав побитий в ку́щі і не міг рухнутись,
А навколо все учахло і туман увився.
Та, підняв мене на плечі, демон лісу - Блуда.
Думав я його чортисько і в корчах загинув,
Зажбурнув мене з чортами в братськую могилу,
Та й пішов. А я все бачив і лишився глузду...
Дні і ночі, непорушний, там чеврів між ними.
Обгораючи під сонцем, чорним став як вуголь,
Висох, і мене невдовзі ними вщент укрило.
І не пам'ятав що був то я колись людина.
Бо душі, глухої навіть, стало вже не чутно.
А одного дня скрізь темінь промені пробились,
Повставали всі чортиська, разом із баюри,
Одяглись в ланцюг на шию і до пекла мирно
Крокували, і я з ними затесався в струнку.
Та на вході посміялись і у плечі тнули.
І я вирішив що це є, певно, Божа милість,
За мої несамовиті, надлюдські тортури.
Тож надумав я спокутати гріхи хоч чимось.
І простити, і сказати як то може бути...
Йшов я довго по стежині де жнива не житні.
Тинявся, блукав, збивався, та не міг спинитись,
А червоне сонце сіло й холодом окута,
По вершках, усі колоси й показалось гирло...
Щиреє, дзвінке, прозоре, одиноке й любе;
Тут колись почали жити... та часи змінились
І од первісного зладу люди віддалились.
(Якось знав, інтуїтивно, що його знайду я)
І не дивувався зовсім, а за всім дивився:
Життєдерево старезне в затінку ютилось.
З нього вітер до обличчя юне листя дмуха.
Там смарагдова веселка небо золотила,
Пахли хмари фіміамом наче із кадила,
Мелодійно хвилювавши обрій яко гуслі,
Щось невидиме дрижало трубами німими,
Й розпускалися сухії, переспілі жнива.
Сперся я на білий камінь, що стояв отут же,
І забувшись милувався на пейзаж вродливий.
На перетику, тим часом, заходився шурхіт,
За лозою винограду, виглянуло рильце.
То ягня, чимчикувало, лапкою заплутавсь,
Я ж ті парослі розкутав й обережно витяг.
А воно губами смика ніби хоче пити.
Підійшли ми до протоку і за край нагнувшись -
Усвідомив я що зовні повністю зцілився.
Осіяв зорею вечір і ягня те вщухло...
Ходить місяць по окрузі, зорі - його друзі.
Ходжу я по тій стежині, де жнива єдині.
На хатах дахи оббиті, лабузиння в лузі,
Дише ґрунт в тяжкій потузі, ратує вродити,
Простір неосяжно смутний, голий і безликий,
А за ним, перед очима, постає минуле:
Там родовища могутні, там скарби зариті,
Там джерела б'ють цілющі, там сади достиглі,
Пісня братня хором лине, і жнива серпують,
І шанують землю чисту, і хати будують.
Рай покинутий, а треба, лиш, його любити.
І звернувся я до гирла, зримим надихнувшись.
Позбирав з дахів остатки й цілу нічку тиху,
Зводив корабель великий, а на ранок плинув.
Довго, довго йшов по хвилях, на мусонах буйних,
Землю виглядав з під лоба й паруса розкинув,
А як сонце в апогеї шлях мій осінило,
Так і взяв я курс потрібний, і невдовзі спуск дав.
Спохватились бігти люди як мене завидять,
І хапатись за дощечки, хто які поцупив,
Я на них дивився мовчки й руки опустились...
Розіп'яли на Тернаві, поховали в Бузі,
Обплювали, знапастили, та й по всій науці.

Треба знати нащо юність добра.
По людськи голубити її.
Щось оберігати, щось забутись,
А про що складати вже пісні,
Їх остерігатися спаплюжить
Наче ті віночки золоті
Що сіяють на чолі.

Луп-луп.
Хай святиться твоє!
Хто як може жиє!
Ти пробач гріхи нам
Повсякчасно.
І собі візьми нас
Як за пазух.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 309

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 12.
Немного перегружено , а так ничего , осилил
Вам нужно попробовать записывать на диктофон ,
Такое впечатление , что рука за мыслью не поспевает
и теряется нить , всех благ
2019-09-29 07:41:12
Хах, якби ж то, друже!)
Я вірші, буває, місяцями вимучую))
2019-09-29 13:52:53
И это может быть причиной сбоев ритма, совет, по себе,
Перед тем, как продолжить прочитайте несколько строк предыдущего
Если оно не льётся рекой, как у некоторых, зачем усложнять?
2019-09-29 14:24:34
Лол. Ладно, учту!))
2019-09-29 18:46:58
Удачи, всяческих благ
2019-09-29 19:15:27
Спасибо
2019-09-29 19:25:06
Интересное творение, Рошан.
Есть что-то баладное в нём. Только некотороя "сбивчивость" мешает целостному восприятию.
Удачи Вам.
2019-08-16 10:25:02
Спасибо!)
2019-08-16 17:03:37
Я... словно в параллельном Мире побывал...
2019-06-23 11:28:01
Я очень рад, и очень благодарен вам!)
2019-06-23 15:27:40
не "вам", а "Тебе", Рошан, "Тебе"... можно вот ТАК, с заглавной, или как хочешь...
возраст не имеет значения... так что... давай "на Ты",
домовылысь?

2019-06-23 16:16:06
Легко! Я очень рад, что Тебе понравилось!)
2019-06-23 21:16:19
что там с "отважным Чекастым...", почему заблокирован?
у Меня такие тоже есть
весьма любопытно, пришли прям здесь, а ещё лучше -
в скрытой рецензии на что-нибудь Моё...
2019-06-24 02:30:19
Чекастый - это путин, а я - сепаратист)
2019-06-24 02:34:37
о-о-о! у Меня о нём, да и о наших политиках столько,
и ничего не блокировали
можешь посмотреть в папке "Избранное... мягкая и жёсткая политика",
правда, здесь далеко не всё, всё - на стихи.ру, в такой же папке,
Я там "иду" как Автор Николай Щирый...
пришли пришли, любопытно...
2019-06-24 02:43:26
Я бы прислал, но у меня не получается опубликовать документом.
2019-06-24 15:36:29
Написано красиво. Мне чем-то напоминает Шевченка. Всё произведение пронизывает боль и разочарование в людях...
Молодёжь, на мой взгляд, острее воспринимает этот непростой мир сейчас.
Но, Али! Если есть такие, как Ваш ЛГ, то он никак не единственный!
Есть достаточно много людей, которые не поддались жестокости этого мира. Их просто нужно встретить.
Последние куплеты говорят о найденном выходе, и он - верный, но... не исследованный до конца то ли автором, то ли ЛГ, - с далека...
Али! Всего Вам доброго и нахождения Вашему герою глубины настоящего выхода!
2019-05-09 23:37:02
Ещё, Али, пропустила: Поздравляю Вас с прошедшим днём рождения! С прекрасным юбилеем!
Здоровья, радости, новых творческих успехов, и всего того, что приходит с неба!
2019-05-10 09:01:52
Благодарю вас за столь проникновенную рецензию!! Я очень рад, что этот текст вызвал у вас эмоции и подтолкнул к раздумьям. Соглашусь с вашими мыслями. Будем надеяться, что эта небольшая элегия всего лишь предисловие, а не эпилог!)

Большое спасибо за все пожелания и за подарок!!!) И вам того же, десятикратно, и даже больше!)
2019-05-10 21:08:24
2019-05-10 21:11:42
Ой, два цветка, наверное, не правильно!)))
Извиняюсь, вот ещё
2019-05-10 21:12:54
Цікавий твір, гарна мова. Життєві поневіряння героя
несуть розпач і нерозуміння що відбувається.Трохи
розпливчато, не досить конкретики (імхо)

Удачі та наснаги Вам в творчост!
2019-05-08 09:45:38
Дякую за рецензію! Вам також бажаю творчих успіхів!
2019-05-08 10:18:09
2019-05-08 10:32:57
Дуже барвиста украiнська мова, яскравi епiтети, да дивовижнi слова. Tрошки забагато, бо поки прочитаэш до кiнця, втратив вже розумiння про що написано.
2019-05-07 15:55:53
Дуже дякую за відгук!
2019-05-07 22:28:47
Вы так хорошо владеете украинским языком, а как вы попали в Украину, если не секрет. Внешность и фамилия далеко не украинские
2019-06-24 13:45:04
Хм, спасибо!) Та я здесь родился))
2019-06-24 15:37:32
Понятно Извините за женское любопытство!А я родилась в Украине (Ворошиловградская обл.), живу (в Донецкой). Как говорится, русско-говорящая. Еще смела указывать на грамматические ошибки
2019-06-24 17:49:07
Ну вы же по делу сказали, я наоборот не против
2019-06-24 19:20:55
Молодець!
2019-05-07 15:37:14
Дякую!)
2019-05-07 22:27:26
Мені стиль написання, мова сподобались. Але іноді я не могла вловити логіку.
Треба ще попрацювати на віршем. звучить ваша мова гарно) Натхнення вам!
2019-05-07 13:21:19
Дякую, і вам також!
2019-05-07 22:25:55
Мило, чуттєво.
2019-05-07 12:01:29
Вдячний вам за відгук!
2019-05-07 22:30:58
Зі святом
2019-05-09 09:31:02
І вас також!
2019-05-10 21:18:50
2019-05-11 08:26:24
Как по мне - сумбур... Взагали по загалям, как говорится... "спаплюжить" - к чему это? Полуфабрикат.
2019-05-07 09:04:40
Щось таке схоже на старі народні оповідки. Натхнення у творчості.)
2019-05-06 15:39:32
Дякую. Навзаєм!
2019-05-07 22:24:31
2019-05-08 13:06:00

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Какая находчивость для фотографии на паспорт!!!
Ведь там не нужен полный рост...
Люда!!! Очень прикольно!
Рецензия от: Елена Максимова
2019-12-14 07:37:30
Париж – большой любви столица,
И по ночам коту не спится…
А днём есть шанс поспать немножко,
Пока его не видят кошки!
Рецензия от: Люся Лагутина
2019-12-14 07:36:18
Очень светлый стих, Юрий!
Рецензия от: Эмилия Овруцкая
2019-12-14 07:24:21
На форуме обсуждают
13 грудня – день народження українського прозаїка, поета, публіциста, громадського діяча Миколи Хвильового.

"Перед нами стоїть таке питання: н(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-12-13 20:56:45
Елена Подгорная
Коротко про перемогу.
Нет. Опять не пандочка.
Там наш старший партнёр, который США, разродился санкциями против Северного потока-2.(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-12-13 20:55:33
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.