Автор: Рошан Али
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-11-21 17:05:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сердега

Сіра й зморена Украйна.
Згорблена і неохайна –
Насторожена стоїть
І боїться до нестями
Одурілих геть катів,
Що застали як вона
Розірвала свій ланцюг
І прискочили до неї,
Наче свора злих собак,
Аби знов її обдерти,
Та й полишити отак:
Як заблудшую вівцю,
Як опалий перецвіт...

Ой, сердего ти нещасна!!
Україно дорога!

Розквіти ж моя Вкраїно,                            
Розквіти, бо час прийшов.                        
То не дума Кобзарева,                                
То не пісня солов'їна,                                   
То є перший, кращий зов:                          
Волі, правди, і знамення!
Духу, честі, і мети!
Ось він – ген непереборний.
Ось, не згай і не згніти.
Та не бійся вже нічого,
Бо як ти воліла кровно,
Погляд вперше за століття
Обернув до тебе Бог.

Що обрати: крок чи рабство?
Батьківщино, не гадай!

История cоздания стихотворения: